З 2021 року почне відходити стара олігархічна система: магічний прогноз для України

З нумерологічної точки зору, життя на планеті розвивається 9-річними циклами.

І якщо, наприклад, на якомусь етапі нам дозволяють досхочу розкидати каміння для того, аби ми по зав’язку наситилися власним невіглаством, то за цим періодом неминуче настає час, коли те каміння доводиться збирати своїми ж білими ручками.

Пальці можуть при цьому здиратися до крові, але таким є урок. Тут усе закономірно — посієш вітер, пожнеш бурю.

Або, скажімо, заплющивши очі на очевидні речі, матимеш справу з тим, що встигло буйно прорости, поки ти вперто прикидався сліпцем.

З 2021 року в Україні починається період саме великого збирання докупи всього, що було розкидано впродовж першого 30-річчя нашої новітньої історії.

І той, хто й досі все ще спроможний бачити світ за межами гіпнотичного телевізора, отримає шанс на перспективне майбутнє.

Спробуйте нарешті перемкнутися з партійно-кланової реклами на реальне життя. Саме там буде справді цікаво.

Вільному — воля

У таронумерологічній карті України яскраво виражена тема справедливості. Щоправда, гіпотетично. Тобто на рівні підсвідомості ми у своїй переважній більшості вже зараз настільки критичні у власних оцінках своїх перспектив, що вся навколишня реальність нам здається вкрай недосконалою і недолугою.

Але одна справа — емоційно фіксувати всю зриму убогість, потопаючи в істеричних словесних баталіях, і зовсім інша — боротися за відновлення справедливості на ділі. Життя нас постійно вчить останнього, тому в Україні стійко прижилися майдани, що є цілком «програмним» і позитивним фактором.

У майбутнього їх стане ще більше, але вони матимуть, швидше за все, скромніший масштаб і яскраво виражену «галузеву» форму. Тобто це будуть «тематичні» протести людей, яким втрачати більше нічого.

Подібний вияв ін­стинкту самозбереження буквально прописаний у нашому персональному файлі вселенського комп’ютера. Тобто українці довго терплять, але коли маса накопиченого невдоволення стає критичною, ними починає рухати незбагненна містична енергія. Зупинити її практично неможливо, тому дивно, що можновладні клани, які роками викачують iз країни всі ресурси, і досі цього не помітили. Тепер помітять. Доведеться.

Особливо загостреним почуття справедливості у суспільства буде навеснi, а загалом — до початку осені наступного року. Питання на кшталт: «Хто ми такі?», «Куди рухаємося?», «Скільки нас будуть принижувати низькими зарплатами?», «Куди діваються суспільні гроші?», «Чому в країні з найбагатшими чорноземами пенсiонери роками живуть упроголодь?»—, потребува­тимуть конкретних відповідей.

Люди знову проймуться почуттям гідності, але цього разу вже на рівні абсолютно земних проблем. Ті з українців, що не хочуть отримати статус заробітчанина або емігранта, можуть цілком резонно поцікавитися: «А чому їхати повинні ми, а не ті, хто загріб усю промисловість, але не спроможний розвивати країну? Можливо, нехай уже нарешті поїдуть вони?».

Або ми, або вони. Залишимося, звісно, ми

І з прописною укра­їнською справедливістю тепер можуть відбуватися й зовсім містичні речі, оскільки наша держава з народження отримала серйозний небесний захист.

Це той випадок, коли закон причини і наслідку, який лежить в основі функціонування духовних енергій Всесвіту і вважається вищим ступенем прояву справедливості, спрацює автоматично, мов бумеранг. На кнопку, можливо, ніхто й не тиснутиме, але він прилетить сам.

Припустимо, зачаровані телевізором або оманливою мішурою показних здобутків виборці проголосували за чергового «рятівника-чудо­творця», а він узяв і зник... Учора ще був на троні, а сьогодні його вже немає ніде. Ось такі настають часи. Небо ближче, ніж їм здається. Вищі комп’ютерники час від часу надаватимуть допомогу там, де колективне підсвідоме не визріло до кардинальних змін.

Можна сказати і так. У близькому майбутньо­му Україну, з нумерологічної точки зору, чекає щось подібне до репризи, де ослаблому пострадянському спруту під плаксивий реквієм нарешті вкорочуватимуть загребущі щупальця.

Причина теж цілком програмна. З того ж таки наступного року на наше життя почнуть впливати енергії стабільних і дуже практичних чисел з яскраво вираженим аспектом соціальної справедливості.

Саме тому стара система, яка дозволяла вузькому колу олігархічних монополістів тягнути винятково на себе фінансову ковдру, більше не вписується в наше майбутнє. А це означає, що вибір у доморощених «авторитетів» загалом невеликий.

Їм доведеться або ділитися ринковим простором з іншими, що для них рівнозначно повному життєвому краху, або канути в Лету в широкому сенсі цього фатального слова.

Процес трансформації забронзовілих «пам’ят­ників» навряд чи буде легким. Їхня агонія нам теж добряче попсує нерви. Але на тлі подій, що поступово «накривають» наших сусідів, Україна здаватиметься острівцем відносної і давно вистражданої стабільності. Час не те щоб до нас прихильніший. Він просто саме з нас почав.

Не все так погано, як нас змушують думати

Теперішній, 2020-й, рік, можна порівняти з великими жнивами, упродовж яких збиралося докупи все, що було посіяне і зрощене впродовж останніх трьох десятиліть.

Урожай міг бути набагато кращим, але, попри все, у вітчизняних запасниках з’явилося чимало нетлінних речей, які гарантуватимуть економічне зростання вже в недалекому майбутньому.

Наша «нетлінка», скажімо, містить таку, без сумніву, прогресивну річ, як зростання активності й самостійності громад. Ми потроху вчимося брати відповідальність на себе, не чекаючи милості від проблемного центру, чого не скажеш про наших сусідів iз пострадянського табору.

Немає жодного сумніву, що розквіт України розпочнеться саме з глибинки та регіонів, де людям усе зрозуміліше і ближче до тіла. Навіть уже зараз, коли переселений на Банкову «квартал» пустив життя на самоплив, країна залишається стабільною, оскільки активна частина суспільства навчилася давати собі раду, коригуючи владні «перекоси» негайними протестами. З наступного року ця волелюбність зростатиме ще більше.

Роль суспільства у розвитку держави стане незаперечним фактом, iз яким доведеться рахуватися усім, хто марить державним кермом.

Із початку квітня коронна українська бунтівливість посилиться ще й фактично нездоланним запитом на новизну. Бажання заробити гроші, аби відчувати себе людиною, межуватиме з яскраво вираженим прагненням до повної самореалізації.

Можливо, саме у такий спосіб пролунає оте сакральне: «Хто ми?», з якого й почнеться стабільне економічне зростання, що «програмно» можливе з початку осені.

Трударі отримають шанс заробити, навіть трохи більше, ніж достатньо, тому всім працездатним є сенс встати з диванів, остаточно відірвавшись від апокаліптичних телевізорів.

Там майстерно змодельоване пекло триватиме і далі, бо нафталіновим царькам дуже вигідно, аби ми в їхню руко­творну маячню ніколи не переставали вірити. У державу і самих себе — також.

Але, як кажуть, по вірі вашій. Кому подобається — смакуйте далі. Ваша кількість для України наступного року перестане бути критичною.

Проблеми генетичної спадковості

До речі, про гроші. Майбутнього економічного зростання ментальний українець може й не помітити, оскільки у нас є реальні проблеми з філософським осмисленням такого поняття, як достатньо.

Але у вселенській реальності нічого не трапляється випадково, і якщо цю закономірність копнути езотерично (тобто глибше), випливе ось яка печальна штука.

У системі «таронумерологія» є аспект, що отримав назву «психологічна проблема». Йдеться про такий собі височенний бар’єр упоперек всього життєвого шляху, який заважає рухатися вперед. «Прибрати» ту перепону можна лише силою власної волі.

Це коли ти усвідомлюєш генетичну першопричину свого топтання на місці й наперекір спокусливій атаці легіону родових бісів намагаєшся стати протилежністю своєї персональної тіні. Ти ніби помираєш на рівні власної найбільшої слабкості, аби воскреснути вже очищеним.

Так ось, психологічну проблему жителів України характеризує аркан Колесо Фортуни, що є архетипом карми і грошей. Це означає, що ми генетично схильні до майнової неадекватності. Тобто, одні з нас якимось дивним чином побоюються грошей і не вміють або не хочуть їх заробляти. Інші — вміють, хочуть і заробляють (добувають), але розмір добутого на рівні їхніх персональних відчуттів ніколи не буває достатнім.

Ситуацію ускладнює і той факт, що Колесо Фортуни у тій же програмі України характеризує ще один дуже важливий аспект, який отримав назву «карта психологічного комфорту». І ось тут маємо серйозне протиріччя. З одного боку, жителям України дуже важко не рвати душу на шмаття, якщо у гаманці немає бажаної суми грошей, але через згадану психологічну проблему нівелюється саме відчуття насиченості.

І як iз цим бути? Число 7, що є основною космічною енергією України, закликає нас усіх виплекати в собі філософське ставлення до багатства. Нам варто усвідомити, що грошей не буває ні мало, ні багато з тієї простої причини, що в будь-якій кількості вони можуть стати як благословенням, так і прокляттям.

Прикладів з останнім більш ніж досить. Узяти хоча б історію з «ПриватБанком». Його колишні власники вивели через цю фінансову структуру мільярди гривень за кордон, але й досі судяться з державою за гроші.

Як результат — мають серйозні проблеми з правосуддям США, де за «приватівські» кошти накупили непомірну кількість нерухомості. Наступного року в них виникне з цим чимало проблем. І тут немає нічого дивного — карма вона така.

Загалом, український файл у вселенському комп’ютері наступного року знову стане помітним, аби послужити прикладом для тих, хто змушений буде піти нашим шляхом.

Вільні водолійські енергії нової ери, що стартувала у грудні 2020-го, вже пройшли практичні випробування на наших теренах, тому служитимуть методичкою для сусідів. Нарешті Україна перестане бути сценою, а наше життя — театром. Тепер пора нам зайняти місця у партері й запастися попкорном. Життя загалом циклічне.