Поминання предків: давнє й сьогодення
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Гав-гав
16.12.2020
Бувають випадки, коли «дзяв» і «гав»
і згадку про погляд собачий
почути миліш від мажорних октав,
хоч це і дрібничка неначе.
...Ця капосна ожеледь, транспортний стрес,
прокльони і лайка в салоні...
А двоє навпроти, мов впали з небес, —
всміхаються й плещуть в долоні.
Про песиків мова, як я зрозумів.
«Дала йому пряник — не хоче.
А м’ясо, мовляв?» — «Він у тебе з панів!» —
«А дивиться! Бачив би очі!»
І річ ця нехитра на душу лягла.
Старі парижанки кіношні
подібним же чином тікали від зла.
І треба тікати! І можна!
Микола ЦИВІРКО
Київ
