73-річний волонтер Григорій Янченко з Херсона привіз чергову допомогу. (Фото з архіву.)
Сьомий рік триває російсько-українська війна.
І сьомий рік разом iз нашими Збройними силами наш мир і спокій захищає величезна армія волонтерів, які взяли на себе відповідальність за свою країну. Їх часто не помічають, але саме їхня небайдужість допомогла нам зберегти і нашу армію, і нашу країну.
У цьому переконує нова книжка «Волонтери: сила небайдужих», яку Український інститут національної пам’яті презентує до Міжнародного дня волонтера 5 грудня.
«Не буде перебільшенням сказати, що саме волонтерський рух, ця всенародна підтримка, стала одним із вирішальних факторів спротиву російській агресії, — констатує авторка книги Наталка Позняк-Хоменко.
— У багатьох моментах саме волонтери замінили собою державні механізми, виявилися оперативнішими, креативнішими, відповідальнішими. І саме завдяки волонтерам наша армія стала такою, якою вона є. І йдеться тут не лише про харчі чи бронежилети, які масово возили на передову в 2014-2015 роках. Ідеться передусім про моральний дух армії. Волонтери, які стали зв’язковим механізмом між передовою та тилом і реальним свідченням, що «своїх не кидають», підтримували в бійців розуміння, за що вони воюють, а в населення — що вони під надійним захистом».
До книги увійшло 25 історій, розказаних від першої особи, які репрезентують різні аспекти волонтерської діяльності, пов’язані з російсько-українською війною: підтримка армії, допомога пораненим, підтримка населення, яке стало заручником цієї війни.
Героями книги стали, зокрема, Діана Макарова та Наталя Воронкова, які організували вивезення мирного населення з Дебальцевого на початку лютого 2015 року; голова благодійного фонду «Свої» Леся Литвинова, на чиї плечі лягла місія допомоги переселенцям у 2014-2016 роках; 73-річний Григорій Янченко, який, втративши обидві ноги, продовжує допомагати армії, збираючи кошти та особисто возячи допомогу на передову.
А підприємці з Володимира-Волинського та Сарн Костянтин Зінкевич i Сергій Лаврущенко з колегами взяли опіку над військовими частинами і за короткий час поремонтували значну частину військової техніки. Письменниця Ліля Мусіхіна з Тернополя чи Андрій Салюк зі Львова організували в своїх містах потужні центри допомоги армії.
Іванна Поровська чи Тамара Горіха Зерня (авторка роману «Доця») одного разу вирішили, що всі їхні особисті заощадження мають піти на допомогу іншим, бо якщо не буде країни, то й гроші не допоможуть.
Книга «Волонтери: сила небайдужих» стала продовженням серії видань Українського інституту національної пам’яті, розпочатої книгами «Дівчата зрізають коси» та «Капелани. На службі Богу й Україні». Із 5 грудня кожен зможе вільно завантажити книгу, зайшовши на сайт Українського інституту національної пам’яті uinp.gov.ua, і прочитати.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, письменниця Оксана Забужко, художній керівник Національної опери Анатолій Солов’яненко та ще 12 достойників отримали звання «Почесний громадянин міста Києва». >>
Вихід священників московського патріархату з українських приходів часом відбувається в досить драматичний спосіб. >>
Професор Єльського університету, всесвітньо відомий історик Тімоті Снайдер вирішив долучитися до адвокаційного забігу «Run for Freedom» на підтримку українських полонених. >>
На другому поверсі столітньої ратуші, яку зараз займає Чортківська міськрада, вже «розібрали радянщину». >>
«Якщо інтелігенцію, священників і селян вдасться ліквідувати, Україна загине так само, наче було б убито всіх без винятку українців», — казав Рафаель Лемкін, видатний юрист двадцятого століття. >>
Усі пам’ятають, як після перемоги на останніх парламентських виборах партія «Слуга народу» з широким розмахом організувала виїзд свого депутатського корпусу в Трускавець, аби ознайомити в абсолютній більшості необізнаних обранців з азами державного управління. >>
