Наша свобода нiким не подарована

Щиросердечно вітаю Вас iз Днем Свободи!

Рівно 16 років тому український народ переміг страх, приниження і приреченість!
    

Ваш подвиг — перш за все відродження поваги до себе. Особистий вчинок, який поставив Україну врівень з іншими народами, що дали світові приклад свободи. Я бачив у ваших очах силу, яка стала моєю силою!
    

Сьогодні ми відзначаємо день, який присвячений усім українським громадянам незалежно від поглядів. Він об’єднує нас як єдиний народ, як єдину націю.
    

Ми стаємо вільними. Ми повинні усвідомити цей факт. Воля — як повітря: відчуваєш тоді, коли її втрачаєш. У країні утвердилися реальні свободи. Свобода слова, зібрань, вибору, конкуренції, підприємництва.
    

Наша свобода ніким не подарована.
    

Наша свобода — це наша незалежність і наша державність!
    

Але є і дещо більше. Свобода у нашому розумінні — це свобода особистості.
    

В один iз найсвітліших моментів історії українського народу ми стали на шлях реалізації одного з наймогутніших і найблагородніших прагнень людини — жити за принципами справедливості і бути собою, реалізувати себе і своє покликання, яке кожному дають Господь, Думка і Природа.
    

Жити у гідності, добрі, безпеці, у внутрішній впевненості за себе, своїх близьких, своїх дітей і внуків, зрештою, за рідний народ, бо ти живеш його хлібом, ти на його землі і серед нього — він був до тебе і буде після тебе.
    

Ми не самотні на цій славній дорозі.
    

45 років тому, переймаючи рух свободи з рук великих предтеч, повстала Польща і польська «Солідарність». 36 рокiв тому цей рух розтрощив Берлінську стіну. 36 рокiв тому він розпочав Оксамитову революцію у Празі. 36 рокiв тому він підняв до свободи всі балтійські народи. 24 серпня 1991 року і Майдан осені 2004 року — це великий рух нації і людини до свободи. З мільйонів українських доль, поглядів і надій складається цей рух.
    

Для нас його сутність — українська. Його природа — загальнолюдська. Масштаб ідеї свободи і добра, безумовно, є світовий.
    

Свобода завжди має мету. Мета — це розвиток. Розвиток — це наш достаток — духовний, фізичний.
    

Але, щоб розвиватися у нинішньому жорстокому світі, треба бути нацією, переконаною і самодостатньою у своїх силах.
    

Наша тисячолітня мрія здійснилася — ми маємо власну державу. Найголовніший мотив нашої роботи — створити націю відповідальних громадян, яких об’єднує рідна мова, рідна історія, власна культура, батьківська традиція, збережені звичаї наших предків, територіальна цілісність, національний суверенітет і спільна велика ціль майбутнього для всієї нації. Нинішня незавершеність багатьох із цих справ і процесів не означає неможливість їх завершення. Віра в ідею не означає, що ідея належить лише тому, хто її проголошує. І навіть глибше — не тільки тому, хто в неї вірить.
    

Моя особиста свобода дозволяє мені сказати найважливіше: визнаю помилки і водночас вірю у силу духу, який після стількох випробувань є і відроджується у наших українських серцях. Його сила — вічна.
    

Зараз переглядаю кадри з Майдану 2004 року. Яке це було щастя! Який це був радісний усміх! Це — ми. Можливо, найкрасивіші в нашому житті. Можливо, найкрасивіші в історії людства на початку XXI століття.
    

Майдан стояв не тільки за Ющенка. Дякую кожному голосу, який промовляв моє ім’я. Український Майдан стояв за власну мрію.
    

Емоційно він був, безумовно, дивом. Несподіваним, великим, всеперемагаючим дивом раптової віри у власні сили і віри у спільні сили загальні, які підтвердили, що ти у своїх мріях і можливостях далеко–далеко не одинокий.
    

Майдан не був ярмарком обіцянок і гасел. Багато хто це і досі не розуміє. Майдан був солідарним виявом нашої громадянської і національної позиції, чиїм головним носієм і двигуном виступала зростаюча середня верства.
    

Майдан не був протистоянням людей — Майдан був прагненням свободи.
    

Саме тому не треба відводити очі. Не цуратися власної свободи сьогодні.
    

Енергія не розвіялася. Але для кожного з нас вона має трансформуватися у щоденний захист власних громадянських прав.
    

Найважливіше, на мій погляд, сьогодні — не обміняти свободу на мішок «добробуту».
    

За роки своєї президентської каденції я прагнув повернутися до нашого джерела, яке упродовж десятиліть і століть засипалося різним піском і камінням. Ми разом підняли великі камінні брили. Це — тема Великого Голодомору, вбивства голодом 1932—1933 років нашого народу. Це — тема єдиної рідної Помісної української Церкви. Це — тема нашої мови, культури, наших освіти, звичаїв, традицій. Це — тема нашої родини і наших сімейних цінностей. Це тема — наших великих імен і наших великих перемог, очищених від брехні і фальшувань.
    

Очевидно, мова йде про працю велику і конче потрібну. Ця праця потребує мільйонів українських рук. Бо пояснює нам рідну природу, наше буття. Пояснити — це означає зрозуміти допущені помилки, взяти на себе відповідальність за минуле, нинішнє, майбутнє — і впевнено йти вперед.
    

Зрештою, це означає стати вільною нацією. Назавжди. На сотні і тисячі років уперед.
    

Наш рух до свободи тільки почався. Він триває. Свободі складаю свою сповідь і свою віру. Віру всепереможну.
    

Слава Україні!
 

21 листопада 2020 року