Як не дивно, але зі сценарієм перезавантаження парламенту сьогодні носиться сама влада більшою мірою, ніж демократична опозиція.
Банкова фактично перестала контролювати провладну фракцію. «Слуги народу» разом iз мажоритарниками стали суб’єктними й давно вже демонструють президенту Зеленському фігуру з трьох пальців, причому публічно.
Мало того що Кабмін не справляється зі своїми задачами, то й для його переформатування не вистачає голосів.
І тепер президенту Володимиру Зеленському, аби врятувати самого себе, потрібно провести дочасні вибори до ВР, щоб створити свою надійну коаліцію.
Крім того, для Зеленського було б корисно пройти процедуру виборів, аби випустити пару, скинувши увесь негатив на «слуг».
Однак для цього йому необхідно перевтілитись у такого собі Леоніда Кучму, який умів у потрібні моменти ставати над «схваткою» та «разводящим».
Чи є для цього відповідні опції у Володимира Зеленського? Питання.
Жахливий кінець чи жах без кінця?
Отже, з якого боку не подивись, рейтинг партії «Слуга народу» падає. Їхні виборці тепер підтримують не лише ОПЗЖ, «За майбутнє», а й активно симпатизують мерським партіям — «Пропозиція» (Бориса Філатова, мер Дніпра); «Українська стратегія» (Володимира Гройсмана, ексмер Вінниці та експрем’єр-міністр).
Щодня ситуація стає все критичнішою, затягувати з виборами не можна — так вважає чимало експертів. Адже з кожним наступним днем електоральні результати для «слуг Зеленського» будуть гіршими.
Тому, ймовірно, після місцевих виборів не забаряться дочасні парламентські. Бо доручати надалі проводити економічні закони цьому парламенту й Кабміну — це продовжувати котитись у прірву.
Іноді здається, що єдиний, хто турбується про економіку України — це Міжнародний валютний фонд, котрий, до речі, вже заявив, що не дасть жодної копійки, доки Україна не проведе міжнародний аудит Фонду з боротьби з коронавірусом.
Можна було б сказати: краще жахливий кінець, аніж жах без кінця, якби не майоріла на горизонті все та ж усюдисуща загребуща рука Кремля. Адже саме вона, а не проєвропейська українська опозиція ставить «чорну мітку» президенту.
І на поверхні актуалізувались ще дві фатальні помилки Володимира Зеленського: обійнявши посаду президента, йому слід було б підтягувати до себе й оточувати себе справжніми націонал-патріотичними силами та персонами і віддаляти по факту, а не лише на словах, олігархів i всіх посіпак Кремля.
А так виходить, що прислужники Москви в особі керівника офісу президента крутять самим господарем офісу як хочуть.
От і народний депутат від «Європейської Солідарності» Ірина Фріз вважає, що «слуги народу» хочуть «злити» Зеленського і привести до влади проросійське керівництво.
За словами Фріз, у фракції та партії «Слуга народу» є низка людей з оточення кума президента РФ Володимира Путіна Віктора Медведчука. Саме вони, за її словами, мають намір «злити» президента України Володимира Зеленського та «привести до влади суто проросійське керівництво держави».
«Заява нардепа від «слуг» Олександра Качури про ймовірне об’єднання «зелених» з ОПЗЖ цілком вкладається в логіку дій офісу Зеленського. Альянс партії Зеленського з партією кума Путіна тоді повністю відповідає потугам щодо імплементації «формули Штайнмаєра», заявам Фокіна та іншим діям, які Зе-симпатики продавали українцям як бажання Зеленського досягнути миру», — вважає Фріз.
Вона нагадала, що саме Качура намагався спростувати в судах зв’язки з «Українським вибором» Медведчука, але, як підтвердив Мін’юст, станом на березень 2020 року він продовжував керувати підрозділом організації кума Путіна.
Також нардеп нагадала, що Качура багато років лобіює інтеграцію України з Росією. Крім цього, відомо, що саме він виступив за придбання російської несертифікованої вакцини від коронавірусу. Фріз висловила сумнів, що президент Зеленський не знає, хто є в його партії.
«Я переконана, що саме він несе відповідальність за наявність проросійських елементів у ній та всі проросійські ініціативи та наративи, які його депутати озвучують», — додала вона.
Фріз вважає, що немає сумнівів у тому, що «після місцевих виборів куратор ОПЗЖ, з яким керівництво цієї фракції нещодавно зустрічалося в Москві, буде «множити на нуль» «слуг» i Зеленського за некомпетентність i недолугість, спробує створити керований iз Кремля новий Кабмін, а Зеленського відправить «грати на піаніно».
«Такий сценарій несе ризики для незалежності та суверенітету України. Адже шляхом демократичних виборів, через розпач чи небажання визнавати помилки ми можемо втратити регіони України через те, що до влади прийдуть немічні «слуги» та хижі опезежешники», — резюмувала Фрiз.
Ваш хід, спікере Разумков!
Однак, є підозри, що, дійшовши до точки неповернення, за якою лише розпуск парламенту й дочасні вибори вбачаються рятівною ситуацією, — саме цей крок може й не спрацювати.
Парламент уже всім складом може показати все ту ж знайому фігуру з трьох пальців і не ініціювати перевибори тоді, коли хоче Зеленський, а провести їх тоді, коли це буде вигідно самим депутатам.
Тим більше, що очолює Верховну Раду достатньо прагматичний аналітик і політик Дмитро Разумков, з яким останнім часом у Банкової у стосунках пішов «розвал-сходження», хоч і сам спікер це заперечує. Так, відповідаючи на запитання журналістів, він сказав, що в нього з ОП «абсолютно робочі» стосунки.
«Є робота, котру на своїй посаді повинен робити кожен. І від цього залежить майбутнє країни», — сказав Дмитро Разумков.
Нагадаємо, що політтехнолог Дмитро Разумков у 2019 році був основним публічним спікером кандидата в президенти України Володимира Зеленського під час передвиборчої кампанії, потім очолив партію «Слуга народу». Ставши спікером парламенту, здав пост лідера партії Олександру Корнієнку.
Періодично інсайдери розповідають про нібито існуючі конфлікти між Разумковим та Зеленським, а також з іншими представниками офісу президента. Так, ще наприкінці лютого в ЗМІ поширилось повідомлення про жорстку конфліктну розмову між головою ВР та президентом.
Перший сказав, що не хоче брати на себе негатив від скандалів, у які втягнуті народні депутати з пропрезидентської фракції. Президент нібито відповів на це, що якщо Разумкову не подобається, то він може звільняти місце.
А влітку видання «Українська правда», з посиланням на власні джерела, повідомило, що амбіції Разумкова не дають спокою офісу президента, тому, аби контролювати його дії, Банкова, мовляв, призначила у Верховну Раду «смотрящєго» — главу апарату парламенту В’ячеслава Штучного.
Разумков же стверджує, що має гарні стосунки з президентом України Володимиром Зеленським. А всі дискусії носять «робочий, людський, конструктивний характер».
Отже, щодо дочасних виборів, то виникає важливе питання: а чи захоче Дмитро Разумков добровільно з’їжджати з влади, тобто легко погоджуватись на розпуск парламенту? Навряд чи. І справа не в тому, що Дмитру Разумкову нічого путнього, рівноцінного більш не світитиме.
Світитиме, він перспективний, амбітний політик. Рiч у тiм, що наразі ним на карту поставлено чимало: окрім власних амбіцій, ще й ім’я та пам’ять інтелектуального авторитета періоду президентства Леоніда Кучми — батька Дмитра — аналітика Олександра Разумкова. І що, тепер увійти в історію спікером парламенту, розігнаного вчорашнім коміком? Ну це можна вважати кулею в чоло. Або навіть двома.
Тому, ймовірно, Дмитро Разумков проти такої «вищої справедливості», такого голововерховного фіналу битиметься, навіть якщо ціною його особистого питання буде вся Україна. Ну а за нинішньої ситуації його особисті амбіції можуть збiгтися з тим, що наразі корисніше для держави Україна.
Отже, ймовірно, вже найближчим часом можемо стати свідками карт, розіграних Дмитром Разумковим. Посада поки що йому це дозволяє.
«Хто вбив Еріку?»
Так жартівливо соцмережі відреагували на п’ять питань, ініційованих президентом Володимиром Зеленським, що їх мають задати представники «cлуг» на дільницях у день виборів до місцевих органів влади. Білими нитками шито, що опитування потрібне, аби вплинути на результати голосування 25 жовтня — загітувати привабливими питаннями тих, хто не визначився, аби вони все ж поставили свої «хрестики» навпроти «cлуг».
За словами політолога Віктора Тарана, водночас іде гра на випередження. Ця чергова політтехнологія має додати «слугам» кілька відсотків рейтингу. Та все ж стратегічна ціль, на думку політолога, — демонстрація українцям президентом Зеленським своїх «лідерських позицій», що він і його політична сила єдині, хто не лише реально турбується про народ, а й цікавиться його думкою.
І, ймовірно, ці п’ять, вигідних для рейтингу влади питань мають у майбутньому стати основою передвиборчої програми, що з нею партія «Слуга народу» може вийти на дочасні парламентські вибори.
Відтак сьогодні змушені визнати, що маємо семибоярщину, яка ставить президента Володимира Зеленського в різні пози, однак серед них немає жодної зручної для нього.
Чи стануть гіпотетичні дочасні парламентські вибори порятунком — час покаже. Однак мало в це віриться. Власну точку неповернення Зеленський пройшов давно, зробивши головну помилку на початку своєї діяльності: він навіть не спробував стати суб’єктним президентом спочатку для самого себе — вчорашнього шоумена та новоспеченого політика Володимира Зеленського.
Для його «его» виявилось достатнім просто перебувати на такій високій державній посаді й лише цим тішитись, але це ніщо для країни. Хитросплетіння павутин промосковських політиків раз по раз стають усе очевиднішими, у вчинках і скутих рухах президента.
І що з того, що його декотрі наміри почали відповідати адекватним потребам України. Скажімо, договір iз президентом Туреччини про постачання необхідної нам серйозної зброї. А чому не раніше?
Ну а дочасні парламентські вибори можуть стати новим подихом для країни лише в тому разі, якщо більшість у новій Раді візьмуть опозиційні демократичні сили. Інакше нам може загрожувати безконтрольне всепокриття України кровопролитною кремлівською «демократією».
