До Харкова продовжують прибувати родичі загиблих пілотів для здачі зразків ДНК. Тільки так можна ідентифікувати тіла загиблих, які буквально згоріли у вогняній авіатрощі.
Прийшовши до тями, він спробував урятувати товариша, але, на жаль, той помер наступного дня в лікарні від опіків, що були несумісні з життям.
Стан здоров’я В’ячеслава лікарі оцінюють як задовільний. Можливо, додому він повернеться вже через кілька днів. Водночас загиблих поховають не раніше, ніж через два-три тижні. Рівно стільки часу потрібно для отримання результатів експертизи та ідентифікації пошкоджених тіл.
«Бортові самописці вціліли. Їх стан задовільний, інформація на них збережена. — повідомив віцепрем’єр-міністр Олег Уруський. — Авіаційні експерти під контролем ДБР уже розпочали процес дешифрування, який триватиме 3-5 днів». До цього часу навчальні польоти на Ан-26Ш будуть заборонені.
Наразі слідчі розглядають різні версії причин катастрофи. Серед них — технічна несправність, помилка екіпажу, теракт та неналежне технічне обслуговування. Голова Харківської облдержадміністрації Олексій Кучер наполягає також на тому, аби до цього переліку додали і фактор, пов’язаний із роботою диспетчерів.
«За наявною в мене інформацією, екіпажу аварійного літака дали дозвіл на посадку лише через хвилину після запиту, — сказав він. — Причина такої довгої реакції пояснюється тим, що на той час на посадку йшов інший борт. А через хвилину літак розбився. При цьому було відомо, що Ан-26 несправний».
Версію про технічні проблеми штурманської машини не виключає і військовий експерт Юрій Бутусов.
«Безумовно, повна картина катастрофи стане зрозумілою після розшифровки чорних ящиків та експертизи, — повідомив він на «Цензор. Нет». — Однак ключовим фактором у ланцюгу подій, як заявлено зараз у Мінобороні, став вихід із ладу двигуна. Судячи з відео, Ан-26Ш знизився на невелику висоту, ввімкнув фари для посадки і заходив на добре освітлену смугу. Втрата управління і трагедія сталися за 5 секунд. Літак різко пішов уліво і врізався в землю».
На думку цього експерта, причиною аварії могло стати неякісне технічне обслуговування машини, вік якої перевищив 40-річну відмітку.
Зокрема, один із двигунів був виготовлений у 1977 році, але капітальний ремонт останній раз він проходив у далекому 1990-му. Тоді для нього визначили технічну межу — 13 років і 1 тис. 750 льотних годин.
Тобто після 2003 року машину з цим агрегатом піднімати в небо було вже не можна без чергового капремонту, але її експлуатували майже на 600 годин більше за вказану норму.
Втім, як з’ясувалося, суто формально адміністрація університету технічних інструкцій не порушила, оскільки, за даними Юрія Бутусова, в червні цього року літак планово оглянули спеціалісти заводу «Мотор Січ» і продовжили його експлуатацію ще на рік без капітального ремонту!
Загалом, цей факт у рамках функціонування авіагалузі можна назвати безпрецедентним, так само як і інформацію про те, що ненадійність літака не була великою таємницею для учасників польоту.
Наприклад, мама курсанта Ашрафа Мсуя вже розповіла журналістам, що син повідомляв про проблеми з двигуном, але особливо на це «не скаржився». До речі, 25 вересня злощасний Ан-26Ш мав виконати 10 тренувальних польотів, але розбився під час шостого.
В цілому робота «на авось», що стала стійкою особливістю не лише в авіаційній сфері, давно потребує системних змін.
«Головне, що знаходяться такі директори та інженери на авіазаводах «Антонова» і «Мотор Січі», які своїми підписами та папірцями прикривають військове начальство на випадок катастрофи, — каже Юрій Бутусов. — Але ж ніщо не вічне, і метал також «втомлюється». Саме тому створені норми та правила експлуатації двигунів, а також проводяться планові ремонти, аби виключити випадковості і гарантувати безпеку».
У свою чергу, експерт Валерій Романенко вказав на таку деталь, як велика кількість курсантів на борту.
«На мій погляд, не треба було більше 10-12 осіб брати, — вважає він. — Причому там ще були і студенти другого курсу, які взагалі за планом навчальних польотів не мали там бути»...
Але ж ця вічна економія на армії, що вже стала причиною не однієї трагедії.
Цей політ забрав життя хлопців з 11 областей України. Наймолодшому з них було всього лише 19 років. Людські долі останнім часом просто вражають невимовним болем.
Скажімо, до Харкова цими скорботними днями приїхала
вдова штурмана Ігоря Скочкова, який був серед 49 членів екіпажу «Іл-76», збитого російською ПЗРК влітку 2014 року. І ось тепер на небо пішов її 20-річний син...
Редакція «УМ» висловлює щире співчуття родичам і близьким усіх загиблих.
