Крок до безхліб’я: чим загрожує суттєве падіння інвестицій в український агросектор

25.09.2020

Українські бізнесмени відмовляються вкладати кошти у вітчизняне сільське господарство.
 
 
Якщо процес інвестування у нашій державі і раніше відбувався повільно та неохоче, то сьогодні цей процес отримав додаткові точки гальмування: з одного боку, це криза через пандемію коронавірусу.
 
З іншого боку, процес формування ринку землі. Через який фермери мають вкладати гроші у викуп землі, а не інвестувати в її обробіток. 
 

Інвестиції сходять на нуль 

Капітальні інвестиції в економіку України в першому півріччі 2020-го склали 163,8 млн грн. Це на 34,9% менше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
 
Падіння, як показує статистика, спостерігається у всіх без винятку галузях. Утім найвищий його рівень таки зафіксували у сільському господарстві, де він становить 44,5%.
 
На думку експертів, проблема, яку ми отримали, доволі суттєва. А різкий спад інвестицій, який відбувся в першому півріччі 2020 року, вже в короткостроковій перспективі негативно позначиться на обсягах випуску агропродовольчої продукції.
 
На думку наукового співробітника відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Миколи Кисіля, через недобір урожаю і необхідність виконання експортних зобов’язань у наступному році, в Україні можливі перебої із самозабезпеченням внутрішнього ринку.
 
Йдеться не про продовольство назагал, а лише про окремі його види, зокрема корми та деякі інші продукти. 
 
Інвестиції, які й раніше дуже важко заходили у наш аграрний сектор, цьогоріч додатково впали через пандемію коронавірусу. А також попередні проблеми: війна на Донбасі, непрофесійні дії українського уряду — як Олексія Гончарука, так і Дениса Шмигаля.
 
Фактори нестабільності — зміна влади, запровадження ринку землі. На думку експертів, останній фактор призвів до того, що фермери почали заощаджувати кошти, аби накопичити необхідну суму для купівлі землі. І таким чином вони відтермінували раніше заплановані інвестиції у розвиток власного  ж виробництва.
 
При цьому аналітики схиляються до думки: насправді ж спад інвестицій розпочався не в «карантинному» 2020 році, а суттєво раніше. Наприклад, ще в другому півріччі минулого року.
 
Адже, мовляв, саме тоді з’явилися перші розрахунки, які показали: капітальні інвестиції в сільському господарстві впали на 10%. А вже зараз, за вісім місяців 2020 року, падіння перебуває в межах і 40%.
 
Якщо говорити в цифрах, то можна стверджувати: на кінець нинішнього року інвестиції впадуть із минулорічних 2,4 млрд доларів, зафіксованих на кінець 2019-го, до 1,6-1,7 млрд доларів, які ми отримаємо «під ялинку». Тобто на кінець 2020 року. 

Спершу — викупимо землю! 

Наші втрати експерти ілюструють доволі яскраво. Якщо, наприклад, узяти ринок землі і малі фермерські господарства, яких в Україні налічується близько 30 тисяч при середньому розмірі господарства у 90 гектарів, то при середній вартості гектара землі тисяча доларів чи півтори-дві, ми отримаємо майже 2 900 тис. гектарів землі.
 
На викуп якої треба витратити щонайменше 2,9 млрд доларів. Таким чином, як заявляє аграрний експерт Олександр Захарчук, фермерам треба буде ви­тратити близько 80 млрд. гривень. 
 
І це тільки першочергові потреби. Це просто кошти, які вони будуть змушені заплатити, аби зробити перший крок. А потім — наступні кроки. Тобто зробити певні необхідні вкладення, без яких витрачені кошти на викуп землі виявляться просто пущеними на вітер.
 
«Таким чином гроші не підуть на інвестиції, а будуть вкладені у землю», — сказав аналітик. 
 
При цьому навіть знайти необхідну суму для багатьох українських аграріїв може виявитися важким і навіть непосильним завданням.
 
Річ у тому, що наші сільськогосподарські виробники завжди були обмежені в доступі до кредитних ресурсів. А сьогодні, коли фінансова система перебуває у кризі, а економіка — у стагнації через пандемію коронавірусу, це завдання стає ще складнішим. 
 
На думку Захарчука, 90% інвестицій — це власні кошти бізнесу. І лише скромний залишок у вигляді решти десяти відсотків — це кредити та іноземні інвестиції.
 
Тобто невелике доповнення власних коштів. У складній ситуації й під великою загрозою може опинитися прибутковість підприємств. Зрештою, саме вона за підсумками сезону покаже, наскільки ефективно були внесені інвестиції.
Прибутковість галузі, як порахували аналітики, суттєво зменшилася ще торік.
 
Загальні доходи агропромислового комплексу України, за приблизними підрахунками, обвалилися одразу на 30 млрд  гривень: 80-90 млрд гривень торік у порівнянні зі 120 млрд грн роком раніше. 
 
Заважають бізнесу традиційні гальма розвитку української економіки: корупція, рейдерство, складності з веденням бізнесу, законодавче забезпечення в державі та, головне, захист інвестицій.
 
Адже людина, яка вкладає свої кошти не у тимчасові проєкти, а у розвиток виробництва, має бути впевнена: її майно не заберуть за допомогою неправомірного рішення корупційного суду.
 
«Створення інвестиційних нянь — це добре. Але потрібні справедливі суди, які ухвалюватимуть справедливі рішення», — резюмує Олександр Захарчук.
 
Якщо ж український агропромисловий комплекс залишиться без грошей на своє існування, вже за дуже стислий час усі українці залишаться без продуктів харчування. n