Бізнес на сльозах: чому Офіс протидії рейдерству при Мін’юсті не може зарадити захопленню земель

Ринок землі в Україні ще не запрацював, але жорстка битва за перспективні угіддя вже йде повним ходом.

 

 

Історії, коли пшеничне поле спалахує через умисний підпал або чийсь комбайн раптом починає косити сусідське збіжжя, стали настільки звичними, що селяни у відчаї вже готові брати до рук зброю.

 

 

І все ж найпоширенішою формою насильницької зміни власника й надалі залишається рейдерство. Юридично захистити свої права аграріям непросто одразу з двох причин.

 

По-перше, за спиною охочих поживитися чужим добром часто стоять найняті правоохоронці, які в разі спротиву залучають до брудної справи всю міць державної репресивної машини.

 

А по-друге, потерпілі часто самі мають проблеми із законним оформленням землі, тому не йдуть до суду. На думку фахівців, аби розірвати це замкнене коло, фермерам доведеться спільно винаймати штат юристів, оплачуючи заодно і послуги постійно діючих загонів самооборони. 

Місяць тому Харківщина потрапила до національного інформаційного простору через скандал у селі Медведівка Кегичівського району.

 

Там співробітники одного з підрозділів СБУ несподівано заарештували власника великого сільськогосподарського об’єднання «Агроінвест холдинг» Олега Кияшка.

 

А вже наступного дня два десятки молодиків у балаклавах учинили рейдерську атаку на господарство «Труд 2012», що входить до складу згаданого підприємства. 

 

Утім відібрати дві тисячі гектарів землі нападникам не вдалося.

 

«Вони думали, що лише Кияшко має право підпису документів «Труда 2012», і за час його незаконного утримання під вартою розраховували захопити і переоформити всю документацію, — повідомили юристи аграріїв на прес­конференції в «Укрінформі». 

 

— Однак агрохолдингу, завдяки прозорості і структурованості бізнесу, вдалося оперативно відреагувати на проблему й призначити нового директора — Олександра Водоріза. Вже через день він зміг потрапити на підприємство, а ще за два дні почати повторний аудит». 

 

За словами нового керівника, до рейдерської атаки на медведівський «Труд 2012», ймовірно, причетний колишній директор Володимир Басистий.

 

«Первинна інвентаризація показала, що за останні три роки з господарства було виведено близько 20 мільйонів гривень, — повідомив пан Водоріз.

 

— Ще на 200 тисяч украдено техніки. Аби приховати злочини від аудиту, стара дирекція викрала і знищила всю технічну документацію та сервер відеоспостереження господарства. До того ж була виявлена спроба пошкодити систему зрошення та поливу вартістю 2 мільйони гривень». 

 

Наразі ця гучна справа розглядається в судах, але кінцевий результат затяжної «епопеї» передбачити складно. Скажімо, минулого року схожа історія трапилася на території Валківського району.

 

До аграрного підприємства приїхали двома автобусами 44 молодчики, які показали директору документи про зміну власності. Хлопці спортивної статури мали при собі газові балончики, електрошокери, ножі, шумові пістолети, димові шашки. На місце НП терміново прибули керівники правоохоронних органів області, кілька груп швидкого реагування і слідчі Валківської поліції.

 

Потужна підтримка силовиків давала надію на справедливе покарання заарештованих нападників. Недавно двом учасникам рейдерства дійсно винесли вирок. Але надія на справедливе судочинство не справдилася — їм присудили лише по 17 тисяч гривень штрафу на користь дер­жави, оскільки ті нібито сердечно розкаялися у скоєному. 

 

 

Цього року Володимир Зеленський підписав закон про внесення змін до Земельного кодексу і кілька інших законодавчих актів, що покликані побороти рейдерство як таке.

 

Більше того, при Мін’юсті ще наприкінці минулого року відкрили Офіс протидії саме таким злочинам, але зловмисники, які прагнуть заволодіти чужою землею, не поспішають згорнути свою діяльність. 

 

Причина криється у самій системі державної влади, що роздвоїлася сама в собі. Тобто одні чиновники отримують гроші нібито за боротьбу з рейдерами, а інші прикривають атаки останніх на успішні аграрні підприємства.

 

«На жаль, усі заяви влади про важливість боротьби з рейдерством залишаються не більше, ніж словами, — повідомив на пресконференції Олег Кияшко, якого приїздив затримувати підрозділ СБУ. — Силовики часто самі беруть участь у подібних атаках. Тобто виступають у ролі найманців, які виконують замовлення тих, хто оплачує їхні послуги».

 

Погоджується зі своїм колегою і генеральний директор компанії Agrogeneration Сергій Булавін. Він каже, що вітчизняним аграріям доводиться постійно жити у відверто ворожому середовищі.

 

І йдеться не лише про рейдерство в юридичній площині та випадки, коли зловмисники посеред білого дня заїжджають на чуже поле своєю технікою й починають збирати врожай.

 

Набагато серйознішим лихом власники землі вважають дії державних органів управління, які не захищають, а навпаки — нищать вітчизняний аграрний сектор.

 

«У нас уже навіть з’явилося таке поняття, як «державне рейдерство», — каже пан Булавін. — Це нескінченні перевірки, у ході яких інспектори часто на щось претендують. Це дії податкових служб, що змушують нас проводити постійні суди». 

 

Причому кожна нова влада вносить у систему комунікацій з аграріями свої власні «родзинки». За Януковича, скажімо, процвітало відверте силове рейдерство, коли власникам підприємств фактично не залишали вибору.

 

При Порошенку процес назовні став більш цивілізованим, оскільки злочинці діяли через органи юстиції і так званих «чорних реєстраторів». А при Зеленському управлінці, відкривши ринок землі, подбали про те, аби вітчизняним аграріям, що представляють малий та середній бізнес, вона взагалі не дісталася.

 

«Держава наразі свідомо зменшила рентабельність сільського господарства, аби знизити рівень конкуренції, — вважає голова ради старійшин Асоціації фермерських господарств та землевласників Харківської області Іван Биков.

 

— Механізмів, що були використані, чимало — то пільги по ПДВ прибрали, то вводять блокування податкових накладних, то збільшують податок на землю. Тобто замість того, аби стимулювати українського сільгоспвиробника, робиться усе можливе для того, аби він добровільно відмовився від цієї землі на користь тих, хто зайде сюди з великими грошима. В усіх країнах держава захищає своїх, а у нас грає проти українського виробника». 

Схоже, для вітчизняних аграріїв настав саме той момент істини, коли вони далі не зможуть виживати в рамках старого алгоритму дій.

 

За словами Сергія Булавіна, більшість рейдерських атак на фермерські господарства проходять без публічного розголосу, оскільки селяни не йдуть до суду через власні юридичні проблеми. Це можуть бути неправильно оформлені документи або, наприклад, несплачені податки.

 

Юристи ж, що супроводжують процес насильницької зміни власності, не просто знаються на законах, а й вправно маніпулюють його нюансами.

 

Саме тому заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Вікторія Гайворонська радить аграріям укладати з адвокатами договори на постійну співпрацю.

 

Вона каже, що захистити фермера від рейдерів може лише той юрист, який власноруч привів усю його документацію у порядок і знає ситуацію на цьому ринку.

 

Найчастіше ж аграрії кличуть на допомогу вже після того, як рейдери вчинили напад. І оскільки на вивчення справ клієнта потрібен час, оперативно вибудувати лінію захисту буває вкрай складно, а то й неможливо в принципі. 

 

А юридичний захист на постійній основі — недешеве задоволення. Осилити такі витрати одноосібники навряд чи зможуть, тому Іван Биков радить представникам малого та середнього бізнесу об’єднуватися, аби в складчину утримувати групу кваліфікованих юристів, а заодно і власну службу безпеки, яка б оперативно виїжджала на місця НП. Логіка тут проста.

 

Якщо рейдери користуються послугами правоохоронців і молодчиків спортивної статури, то фермерам доведеться діяти в межах тієї ж парадигми. Тобто утримувати загони самооборони. І все це лише тому, що держава не виконує свою основну функцію — захист добросовісних громадян від правопорушників різного штибу.

 

«У цивілізованому світі діє закон, а в нас — сила, — каже пан Биков і додає: — Нова влада обіцяла: «Прийде весна, будемо саджати». У розпалі вже осінь, а рейдерів і досі ніхто й пальцем не зачепив». 

 

Об’єднуватися дрібним власникам доведеться і для того, аби змусити чиновників виконувати свої прямі обов’язки. За словами Сергія Булавіна, держава наразі дуже зацікавлена в тому, аби до аграрного сектору країни прийшов іноземний інвестор. І це, в принципі, позитивний фактор. «Але з іншого боку, — каже він, — було б добре, якби управлінці вивчили причини, які змушують українських підприємців залишати свій бізнес на батьківщині і реєструвати його в інших країнах. Чому вони виїжджають? Що їх тут не влаштовує? Думаю, що серед основних перешкод вони назвуть рейдерство, в тому числі — і державне». 

 

У свою чергу, Іван Биков до появи на українському ринку іноземних компаній ставиться досить насторожено. Причина все та сама — ненадійність чиновників, які не зацікавлені у захисті державних інтересів.

 

Мовляв, тут з’являться лише ті компанії, які не проти працювати саме з українською правовою базою, що не вимагає від бізнесу стовідсоткової прозорості. Тобто подібне може притягти лише подібне, а це вже дійсно проблема.

 

За свої гроші чужинці можуть купити не лише «чорного реєстратора» районного рівня, а й верховного пана суддю. Тому вихід і в даному випадку лише один — об’єднуватися, аби спільно боронити свій життєвий простір. 

 

Водночас Вікторія Гайворонська ставиться до приходу іноземних інвесторів в український аграрний сектор не настільки песимістично. Вона каже, що зарубіжні холдинги вже давно працюють в Україні і поводять себе досить цивілізовано. Принаймні наші юристи легко виграють у них суди, якщо самі сільгоспвиробники працюють у межах правового поля. 

 

 «У цивілізованому світі діє закон, а в нас — сила. Нова влада обіцяла: «Прийде весна, будемо саджати». У розпалі вже осінь, а рейдерів ніхто й пальцем не зачепив».