У музейних збірках колекція зброї завжди викликає неабиякий інтерес серед відвідувачів.
Тож актуальним і важливим є внесення змін і доповнень до діючих експозицій.
Для досягнення цього в нагоді стає співпраця між музеями.
Національний заповідник Замки Тернопілля вже понад 10 років тісно співпрацює з Львівським історичним музеєм. Результатом такої співпраці стали виставки живописних полотен та скульптури XVIII — початку ХІХ століття із фондів цієї установи у Збаразькому замку і Вишневецькому палаці.
А нещодавно Львівський історичний музей надав експонати — зразки вогнепальної та холодної зброї часів козацької доби XVI—XVIII століття — для експонування у Збаразькому замку.
Вогнепальна зброя з ударно-кремінними замками представлена рушницями, мисливськими аркебузами та тромблоном. Тобто у такому механізмі іскри для запалювання порохового заряду можна було отримати шляхом одноразового удару кременя по кресалу.
Турецькі рушниці оздоблені перламутровими та кістяними вставками, коралом і парчею, а на німецькій аркебузі зображений ведмідь.
Окрім вогнепальної зброї, виставку доповнюють польські шаблі. Кожна з них — це окремий витвір мистецтва, адже прикрашена рослинними та лінійними орнаментами на металевих деталях. Одна з шабель — зі збереженим шабельтасом, тобто ременем, на якому її носили. Він виготовлений із тасьми жовтого і золотистого кольору, з металевими накладками та пряжками, оздобленими такими ж орнаментами, що і деталі на шаблі.
Також відвідувачі виставки мають змогу побачити ятаган — загострений металевий, трохи вигнутий клинок без хрестовини і гарди, який був у користуванні яничар у Османській імперії.
Ще одним, більш рідкісним, експонатом є пірнач. Це — доволі грізна зброя, яка має форму палиці з кулеподібною головкою, до неї кріпилися від чотирьох до декількох десятків металевих загострених пластин — пір’їн. Така зброя наносила важкі удари, які могли пробити обладунки суперника. Але з часом пірначі все рідше використовували у бою, і вони стали символом влади. Тож їхні грані не загострювали, а оздоблювали гравіруванням. Саме такий пірнач із рослинними орнаментами на пір’їнах експонується у Збаразькому замку.
В експозиції представлені ще й захисні обладунки: кольчуга, мисюрка, гусарський нагрудник та шолом. Кольчуга — сорочка, виткана з металевих кілець простим способом плетіння «1 в 4», тобто у кожне кільце протягується чотири інших. Такі кільця заклепувалися або заварювалися. Завдяки такому плетінню полотно кольчуги було досить щільним. Однак для виготовлення рукавів використовували дрібніші кільця, для того щоб хоч якось полегшити цей обладунок. Для захисту голови використовували мисюрку, яка складається з навершя у вигляді опуклої верхньої пластини та кольчужної відлоги.
Гусарський нагрудник посередині прикрашений латунним лицарським хрестом з трапецієподібними кінцями. А поряд із гусарським нагрудником розміщений шолом, так званий «паппенгеймер». Такий тип захисту голови є наслідуванням польських, угорських і турецьких шишаків, а назва походить від прізвища маршала М. Паппенгейма, який після служби у Польщі ввів шолом на озброєння рейтарських загонів Австрійської імперії. У Польщі його використовували гусари наприкінці XVII — на початку XVIII століття.
Дана експозиція є прикладом еволюції технічної думки та проявом мистецького таланту зброярів, вираженому в плавних лініях, вигадливих орнаментах, які приковують погляди відвідувачів своєю красою.
Наталія АДАМОВИЧ,
молодший науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля»
