Білорусь без вибору: ЦВК країни не зареєструвала двох основних конкурентів Лукашенка

Менш як за місяць, 9 серпня, у сусідній Білорусі мають відбутися чергові президентські вибори.

 

 

І якщо в попередні роки ще можна було сподіватися хоч на якусь інтригу, то нині Олександр Лукашенко, який незмінно очолює Білорусь уже 26 років, повністю «зачистив» конкурентне поле ще задовго до голосування.

 

 

На засіданні білоруської ЦВК, яке відбулося 14 липня, кандидатами в президенти було зареєстровано, крім нього, лише чотирьох осiб: лідера кампанії «Говори правду» Андрія Дмітрієва, ексдепутата Палати представників Ганну Конопацьку, дружину відеоблогера Сергія Тихановського Світлану та главу партії «Білоруська соціал-демократична Грамада» Сергія Черечня.

Схоже, «Саша-3%», як його нині називали білоруси (опитування, проведене напередодні виборів на кількох незалежних інтернет-сайтах, показало реальну підтримку Олександра Лукашенка на рівні 3%, що в білоруському суспільстві породило цей мем), будь-яку спробу конкурувати з ним сприймає, як спробу «розхитати ситуацію всередині країни» і «піти наступом на чинну владу».

 

Усі пам’ятають, як у 2010 році практично всі кандидати в президенти від опозиції опинилися за ґратами.

 

Цього року Лукашенко спрацював на випередження й ув’язнив лідерів білоруської національної опозиції на чолі з Миколою Статкевичем i Павлом Северинцем ще в червні, і вони досі перебувають за ґратами. 

 

Так само Лукашенко зробив усе, щоб не допустити до виборів інших конкурентів. Найбільш реальним ЗМІ називали ексглаву «Белгазпромбанку» (дочірня компанія російського «Газпрому» і «Газпромбанку») Віктора Бабарика, який став відомий тим, що, завдяки грошам банку, здійснив кілька масштабних культурних проєктів, зокрема викупив велику колекцію картин Марка Шагала. 

 

Але 18 червня його було звинувачено у «відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом, і ухилянні від податків в особливо великих розмірах» і заарештовано.

 

Разом iз політиком заарештували і його сина Едуарда, керівника ініціативної групи Бабарика, і нині батько й син Бабарики перебувають під арештом у СІЗО КДБ Білорусі. Водночас було накладено арешт і на майно «Белгазпромбанку» на суму близько 3 мільярдів доларів. 

 

15 діб адмінарешту отримав іще один потенційний кандидат у президенти, відеоблогер, автор ютуб-канала «Країна для життя» Сергій Тихановський і через це не зміг особисто подати документи.

 

Тоді дружина блогера Світлана Тихановська заявила у ЦВК про свою ініціативну групу і зареєструвалася кандидатом у президенти.

 

При цьому Олександр Лукашенко відкрито визнав, що це він «дав сигнал по Тихановському» і за його вказівкою «прихлопнули банк».

 

Іншого рейтингового кандидата — ексглаву Парку високих технологій Валерія Цепкала — не було зареєстровано через те, що йому «недорахували» зібрані підписи.

 

Узагалі, з підписами вийшла дуже цікава історія. За білоруським законодавством, для реєстрації кандидатом у президенти ініціативна група має зібрати й подати до ЦВК 100 тисяч підписів громадян. Валерію Цепкалу, який подав 160 тисяч підписів, ЦВК зарахувала лише 75 тис. 249 (47%) підписів.

 

При цьому штаб іншого кандидата, Ганни Конопацької, повідомив, що нею було подано 110 тисяч підписів, тоді як ЦВК нарахувала Конопацькій аж 146 588 (133%).

 

Така ж історія трапилася і з Сергієм Череченем: йому нарахували 143 тис. 109 підписів, тоді як штаб повідомив про 106 тисяч. Віктору Бабарику з 365 тис. зібраних підписів зарахували лише 165 тис. 744, однак і це його не врятувало — йому відмовили в реєстрації через «невідповідність декларації фактичному доходу та участі іноземної організації в його агітації», використавши як аргумент російський капітал «Белгазпромбанку».

Тим часом, ситуацiя викликала в суспільстві неабияке обурення. Під вечір білоруси масово вийшли на вулиці з криками «Ганьба!», «Лукашенка — геть!», підтримуючи протест оплесками та автомобільними гудками. Стихійні акції протесту відбулися не лише в Мінську, а й в інших містах. 

 

У відповідь ОМОН почав масово затримувати протестувальників. Причому хапали в першу чергу тих, хто намагався стрімити чи фотографувати дії міліції.

 

У Мінську було перекрито кілька станцій метро, зупинено рух транспорту в центрі міста, на вулицях вимкнули освітлення, були перебої в роботі iнтернету та соціальних мереж.

 

За даними білоруського правозахисного центру «Весна», було затримано журналістiв, блогерiв, випадкових перехожих. Як стверджують свідки подій, учасники протесту не лише реагували на дії ОМОНУ словесним обуренням, а й намагалися перешкодити затриманням, нападаючи на силовиків. І кілька разів їм це навіть вдавалося.

 

У середу, 15 липня, акції протесту продовжилися. Біля ЦВК зібралося понад сто громадян, які принесли скарги на нереєстрацію Бабарика та Цепкала. Також відповідні скарги надсилають поштою, зокрема електронною. Штаби незареєстрованих кандидатів сподіваються таким чином зібрати мільйон скарг.

 

Увесь цей виборчий фарс у сусідній країні став темою пресконференції, що відбулася 15 липня у відкритому нещодавно Білоруському інформаційному центрі в Києві.

 

Ситуацію в Білорусі коментували голова міжфракційного об’єднання «За демократичну Білорусь», народний депутат України Олексій Гончаренко, очільник БІЦ, поет Олександр Ірванець та лідер «Руху солідарності «Разам», білоруський опозиціонер В’ячеслав Сівчик.

 

Експерти припускають, що таке прагнення зберегти владу і позбутися конкурентів з боку Лукашенка може бути використано Росією, яка так само веде проти Білорусі гібридну війну, намагаючись анексувати її через політику «глибокої інтеграції» та «союзної держави». А це після виборів може мати наслідки і для України.

 

«Вибори» в умовах гібридної війни мають мати своїх сценаристів. І вперше це не соло Лукашенка, при всебічній підтримці Кремля та Лубянки, а інша схема, яку я пов’язую з діяльністю Михайла Бабіча.

 

Його у 2016 році Кремль намагався зробити послом Росії в Україні, але у вас вистачило мудрості не прийняти його. Тоді він став послом Росії в Білорусі. І настільки по-хамськи почав влазити у внутрішні справи, що його теж спровадили. Але інтерес до Білорусі лишився. І той драматичний перебіг виборчого фарсу, який ми спостерігаємо зараз у Білорусі, я пов’язую саме з його іменем», — заявив В’ячеслав Сівчик.

 

Тому найближчим часом ми можемо побачити ще багато цікавого. А тим часом в Україні за підтримки Білоруського інформаційного центру та Руху солідарності «Разам» плануються акції на підтримку білоруського народу.

 

Так, у суботу, 18 липня, о 12.00 на Майдані відбудеться чергова акція «Майдан солідарності з Білоруссю».

 

Там же можна буде написати листа, який буде відправлено білоруським політв’язням. Інша акція намічена на 20 липня — до четвертих роковин трагічної загибелі білоруського журналіста Павла Шеремета.