Хвала своєму

03.07.2020
Ось півроку вже пролетіло, 
Мов крізь сито — жменя піску. 
І пора вже втомлене тіло 
Опустити у піну морську. 
Карантин непомітно подовжується. 
Хтось же точно у цім винуват?!
Та віват Одесі й Скадовську, 
І Очакову також віват! 
Недоступні Мальдіви й Багами, 
Недоступні Мумбай і Балі. 
Тож усе, що ми там вимагали, 
На своїй пошукаєм землі. 
Як подітись куди немає, 
То із сервісом «вищий сорт» 
Кароліно-Бугаз нас приймає, 
І Затока й Залізний Порт!
  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>