Чому падають будинки: у Стрию влада закриває очі на проблему житлового фонду

— Будівельники, які оглянули наш дім, сказали категорично: «Одного дня він просто складеться навпіл... Ось так», — мешканка будинку на проспекті Чорновола у Стрию (Львівська область) Галина Биваліна робить характерний жест руками, ніби демонструючи, як саме руйнуватиметься  будівля. — І постраждає насамперед моя квартира, адже ми розташованi просто над перепланованим приміщенням. Вони вже навіть вирахували, як саме складатиметься будинок: із боків до центру.

 

У квартирі «над вулканом» Галина Володимирівна мешкає разом із хворою мамою. Всі стіни будинку-пам’ятки архітектури місцевого значення — у тріщинах. На них — жеківські пломби-маячки, які вже давно розірвані. Це означає, що руйнація будівлі продовжується. 

 

І триває із 2016 року, коли квартиру на першому поверсі — акурат під помешканням пані Биваліної — спершу перевели з житлового фонду у нежитловий, а потім зробили капітальний ремонт. Із частковим переплануванням. І яке тепер, за висновком інженера-експерта В. Стецького (є у розпорядженні редакції. — «Ум»), що провів дослідження технічного стану будинку, перебуває у третій категорії технічного стану. Тобто, це приміщення не придатне до нормальної експлуатації. Адже стіна, зруйнована під час реконструкції, є несучою. 

 

— Іноді, особливо вночі, мені здається, я чую, як руйнується наш будинок, — каже Галина Биваліна. — Всі ми роками живемо у стані постійного стресу. 

З’ясувати стан справ конкретних об’єктів житлової інфраструктури у мерії Стрия — завдання не для слабодухих. Міський голова Роман Шрамов’ят із кореспондентом «УМ» відмовився спілкуватися навідріз. «Зайнятий», — повідомила секретар і відфутболила гостя до першого заступника. «Це взагалі не моє питання», — відрізав той, перервавши розмову. 

Знайти відповідального — заступника міського голови Ігоря Стецика — виявилося непросто. Як і потрапити до нього на прийом. Навіть із журналістським посвідченням. Стиль спілкування пана Стецика із журналістом — «жодного пієтету до набридливих гостей». 

 

— Що це таке? Звідки воно у вас? За чиїм замовленням зроблено? — він бере в руки технічний звіт експерта. — Якийсь ФОП... Я маю інші документи. Цілих чотири. Із відповідального органу. Їх готували фахівці, а тому більше вірю їм, а не якомусь невідомому для мене ФОП. 

 

За логікою представника міського голови Стрия, влада у місті взагалі не відповідає за стан житлового фонду. Все вирішують структури, які мерії не підпорядковуються. Моніторити ситуацію, виявляти порушення і повідомляти про них правоохоронним органам? Чи принаймні хоча би проаналізувати два документи: один, який дозволяє, і другий, що вважає будівлю непридатною для життя?.. Та ви що?! Навіть одна така думка викликає у пана Стецика роздратування. Із співробітниками Державної архітектурно–будівельної інспекції, за його словами, їхнi посадові стосунки не перетинаються. 

 

— А якщо, не дай Бог, через подібне невтручання у вас станеться трагедія на кшталт дрогобицької? Не дай Бог загинуть люди?! Мерія також пояснюватиме, що вона тут ні до чого? Таке запитання остаточно виводить Ігоря Стецика з рівноваги. Він гучно стукає ручкою об стіл: «Не згадуйте мені тут про Дрогобич!». І категорично відмовляється спілкуватися під запис. І навіть кілька разів, коли журналіст просто торкається рукою телефону, вимагає показати йому, що диктофон вимкнено. 

 

— Ви хочете, щоби ми вивчили стан справ із будинком на Чорновола і дали йому свою оцінку? Надішліть нам копію технічного звіту, офіційний запит, копію кожної із тридцяти сторінок — і чекайте, — на прощання пан Стецик пропонує доволі дивний рецепт вирішення проблеми у місті. За яким головну відповідальність за стан аварійного будинку має нести редакція у Києві, а не апарат міського голови, якого обрали мешканці Стрия. 

Зрозуміти нервозність пана Стецика, втім, неважко. Адже один із його колег — посадовець Стрийської міськради — сьогодні перебуває під слідством. За, як підозрюють правоохоронці, зловживання у сфері ... міської нерухомості. І, як встановили слідчі обласного ДБР разом з оперативниками Служби безпеки України у Львівській області, котрі проводили затримання за процесуального керівництва прокуратури області, із посадовцями ДАБІ представники Стрийської мерії таки перетинаються. Щоправда, у кримінальний спосіб.

 

«Підприємець хотів ввести в експлуатацію нежитлове приміщення. Аби отримати дозвіл, він звернувся до начальника профільного відділу Стрийської міськради. Чиновник висунув вимогу — «винагорода» у 5,5 тис. доларів — і пообіцяв «погодити» це питання із працівниками ДАБІ», — написала прокурор Львівської області, старший радник юстиції Ірина Діденко. 

 

Під час затримання посадовця міськради Стрия при ньому знайшли хабар на значно більшу суму — 12 300 доларів. А тому прокурори перевіряють можливість отримання ним хабарів від інших осіб. 

 

Станом на сьогоднішній день проводиться досудове розслідування, у Стрию чекають нових гучних викриттів. Пов’язаних, у тому числі, і з дивними рішеннями місцевої влади. 

Утім навіть активність прокуратури Львівської області на шляху подолання зловживань анітрохи не впливає на зацікавленість у проблемі їхніх регіональних колег. Прокуратура Стрия — місце релаксу і спокою, мов буддійський монастир. Керівництва немає, інтересу до спілкування із пресою — жодного, володіння проблематикою — практично нульове, бажання оволодіти нею — відсутнє. 

 

Усі розмови — тільки оф–рекордс або «пришліть нам офіційний запит». Головний ньюс нашої неофіційної розмови: «Ой, ви знаєте, у нас кожен другий будинок такий проблемний, як на Чорновола! Стрий — старе місто». 

 

— І всі вони можуть обвалитися?! — перепитує журналіст. 

 

— Та чого би їм валитися? — відповідає прокурор, який таки запевняє, що про аварійний будинок він знає і навіть готовий надіслати запит до поліції. У відповідь на отриманий ним документ. Можливо... Але краще піти на вулицю Коссака, у поліцію.

 

...Поліція у Стрию — мов персонаж із відомого анекдоту. Вона уважно стежить за порядком у місті! А от безлад її вже не стосується... 

 

Про проблему з окремо взятим будинком, який може будь–якої митi впасти на голови людям, тут знають із ... 2016 року. Що зробили за цей час? 

 

Начальник Стрийського ВП ГУНП полковник поліції Іван Малиш також відмовляється спілкуватися з пресою. Його пресаташе радить писати офіційний запит. «Можете прямо тут», — вона люб’язно дає ручку і лист паперу. 

 

Через п’ять днів, як і передбачає законодавство, редакція отримала відповідь. Геніальну у своєму роді відписку, яка не містить жодної практичної інформації. «Відомості по вищевказаному факту слідчим відділенням Стрийського ВП ГУНП у Львівській області в єдиний реєстр досудових розслідувань не вносилися», — написав нам заступник пана Малиша, начальник слідчого відділення Назарій Якимець. І все! Крапка... 

 

Хоча стрийська поліція могла би розказати про проблему руйнування житлових будівель у їхньому місті доволі багато. Патрульні екіпажі неодноразово відвідували будинок на вулиці Чорновола, починаючи ще з ... листопада 2016 року.

 

Коли мешканці будинку намагалися протидіяти його руйнуванню (за версією інженера–експерта Стецького) чи переплануванню із знесенням несучої стіни («не такої вже і несучої», — як намагалися пояснити журналістові «УМ» у кабінеті заступника стрийського міського голови, маніпулюючи будівельними термінами). 

 

Поліцію мешканці будинку викликали і 22 лютого 2017 року, коли на фасадній стіні влаштовували дверний отвір на місці віконного. Це було пряме порушення закону, адже на цей момент діяла ухвала Стрийського міжрайонного суду Львівської області про заборону виконання будівельних робіт, винесена 10 лютого того ж року. Поліція чесно прибула на виклик. Але зупинити правопорушення не змогла. Або не захотіла. Всього ж поліція приїжджала на виклик ще багато разів, і кожен із них не приносив жодного результату. 

 

Натомість вже із 11 квітня 2017 року — понад три (!) роки — титанічними зусиллями проводить досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України. За цей час, як написали мешканці будинку у своїй вимозі про дотримання розумних строків досудового дослідження, не було здійснено жодних (!) слідчих дій. 

 

У відповідь потерпіла отримала із поліції відписку на кшталт тієї, яку надіслали в редакцію «УМ»: «Всі необхідні дії проводяться, а рішення буде у найкоротший (!!!) термін». Іншими словами, за логікою стрийської поліції, — всього лише три роки і є тим самим коротким, дуже коротким, практично миттєвим терміном, за який можна подолати два кілометри шляху від відділення до об’єкта, допитати свідків i винести рішення: порушується закон чи ні, є загроза для мешканців міста чи немає?... 

...Як встановили слідчі у Дрогобичі, причиною руйнування багатоповерхового будинку стала ... вантажна машина, яка проїхала вулицею. Незначної вібрації виявилося достатньо, аби будівля, позбавлена опорної стіни, розвалилася. 

 

Скільки таких випадків може трапитися сьогодні, враховуючи, що Державна архітектурно–будівельна інспекція погрузла у корупційних скандалах на всіх рівнях і фактично не працює, спрогнозувати важко. Але експерти переконані, що багато. У ситуації, коли контролюючі органи виявляються малоефективними, а правоохоронні не мають бажання діяти, місцеві громади та їхнi очільники самі беруть свою долю у свої ж руки. 

 

Як нам розповіли на Львівщині, в одному з тамтешніх невеликих міст, мешканці, налякані досвідом Дрогобича, вирішили самі боротися з ініціаторами незаконних перепланувань у житлових будинках. 

 

Побачивши, що в одному з магазинів на першому поверсі багатоповерхівки будинку власник зніс несучу стіну, викликали мера. Той миттєво приїхав на місце і... особисто порвав дозвільні документи. Які, на думку активістів, були видані незаконно. Із нанесенням легких тілесних ушкоджень представнику замовника та словами: «Я не допущу тут обвалів і смертей людей!». Роботи зупинили. 

 

Із точки зору чинного законодавства — дрімуче середньовіччя, авторитаризм та порушення прав інвестора, яке ми жодним чином не підтримуємо! Але що робити, якщо закон в окремо взятому місті не працює? Як, наприклад, у Стрию. 

 

У мерії цього міста до дилеми ставляться по–філософськи: тут вирішили сидіти, чекати, демонструвати спокій, умиротворення — і принагідно сподіватися, що кримінальну справу проти колеги коли–небудь закриють. А старі будинки стоятимуть вічно. Навіть, якщо вони трохи зруйновані: часом і недобросовісними власниками... 

 

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ, Марія МЕЛЬНИК

Київ—Стрий—Київ