У Вовчанську група активістів вирішила створити тематичний туристично-розважальний комплекс у полі, що досі більше скидалося на кладовище понівеченої авіатехніки.
Колись три десятки гелікоптерів і реактивних літаків належали Харківському училищу цивільних льотчиків.
Їх зберігали на спеціальному тренувальному аеродромі, що мав просторий ангар і власну ремонтну базу. Щодня тут здійснювали до 400 тренувальних польотів не лише курсанти, а й спортсмени та спортивні інструктори.
Після розформування училища основні фонди навчального закладу перевезли до Запоріжжя, а техніка так і лишилися на летовищі, ставши надбанням мародерів. Наразі тут можна побачити тільки випотрошені корпуси крилатих машин. Але навіть у такому непрезентабельному стані вони привертають увагу численних мандрівників.
Як повідомив місцевий активіст Максим Тележний, сюди у теплу пору року у вихідні приїжджають тисячі туристів, тому є сенс перетворити це місце на впорядкований парк-музей розваг. Проєкт не надто дорогий, але спроможний поповнювати міський бюджет Вовчанська чималими коштами.
«Тут можна побудувати воркаут-зону, баскетбольний майданчик. Аж до того, що навіть баскетбольні кільця вішати на літаки, а такого у світі немає, — каже він. — Підійде і мотузковий парк, концертний майданчик. Або чому б не зробити скейт-парк iз літаками, через які стрибатимуть усі охочі».
Відродити аеродром варто і тому, що він свого часу був особливою гордістю міста. За словами Максима, навіть сьогодні, через 30 років, на всіх застіллях вовчанці згадують летовище з особливим пієтетом, бо в радянські часи майже половина жителів райцентру була випускниками знаменитого льотного училища. Більше того: існував навіть авіарейс Вовчанськ—Харків, який обслуговували все ті ж крилаті машини.
Сьогодні тутешня авіатехніка нагадує кладовище «кукурудзяників» і гелікоптерів після нищівної аварії. У колишніх льотчиків-інструкторів такий стан авіапарку викликає глибокий сум. Скажімо, харків’янин Володимир Мозговий налітав тут понад 2 тисячі годин, знає кожну машину до останнього гвинтика.
Попри те, що багатьох комплектуючих тут уже давно немає, чоловік і досі може розповісти про кожну носову стійку, акумулятор чи ліхтар. Залишився у його пам’яті і наступний факт: коли училище перевозили до Запоріжжя, вся авіатехніка залишалася не просто в хорошому стані, а ще й із заправленими баками.
Чиновники мерії погодилися допомогти зі створенням музею, але поки що не знають як вирішити проблему власності. Після ліквідації навчального закладу, тут виник авіаційно-технічний клуб, який згодом теж збанкрутів. Усі споруди тоді перейшли у власність компанії-ліквідатора, а ось літаки залишилися без офіційного господаря. Наразі триває пошук останнього під наглядом поліцейських патрулів.
