Анатолій Маціпура: На капітальні видатки з ремонту та реставрації не передбачено жодної копійки

В Україні хронічно бракує коштів на ремонт, реставрацію на консервацію пам’яток культурної спадщини.

 

 

Їхні власники або балансоутримувачі проводять роботи, як правило, за власні, а також грантові кошти. Бюджетні вливання — це вже як вийде. 

 

 

Цього року пандемія коронавірусу в нашій державі внесла істотні корективи у різні держбюджетні та місцеві програми, в тому числі в сфері культури, різко скоротивши їхнє фінансування.

 

 

Чимало робіт на об’єктах культурної спадщини будуть зупинені або проведені в істотно зменшеному обсязі.

 

Про те, як виходити зі складної ситуації і підтримувати пам’ятки в привабливому стані, зберегти їх для нинішніх і наступних поколінь, розмовляємо з генеральним директором Національного заповідника «Зам­ки Тернопілля» Анатолієм Маціпурою.

— Анатолію Вікторовичу, у державному бюджеті на 2020 рік на видатки зі збереження історико-культурної та архітектурної спадщини в національних і державних заповідниках для Тернопільської області взагалі не закладено коштів. Не передбачено фінансування ремонту і реставрації об’єктів Національного заповідника «Зам­ки Тернопілля» і в обласній програмі збереження культурної спадщини на 2016—2020 роки. Чи означає це, що всі ремонтні і реставраційні роботи проводитимуть за власні кошти, які заробляє заповідник?

 

— Так, у цьому році у державному бюджеті на капітальні видатки з ремонту та реставрації пам’яток культурної спадщини на об’єктах нашого заповідника не передбачено жодної копійки. Не закладають і не виділяють кошти на ці потреби ні обласний, ні районні бюджети, ні місцеві територіальні громади. І тому в даний час власними силами триває лише ліквідація аварійного стану на пам’ятках, які входять до складу заповідника.

 

— Чи вдасться залучити інші джерела фінансування ремонту і реставрації пам’яток?

 

— Для всіх об’єктів заповідника вже готові або в стадії завершення інвестиційні проєкти, які подаються на європейські гранти або в Український культурний фонд. Чекаємо, які з них будуть підтримані. На превеликий жаль, інтерес iз боку громадськості до збереження пам’яток культурної спадщини не такий великий, як був раніше. Але у зв’язку з поширенням епідемії коронавірусу, а з іншого боку, з утворенням об’єднаних територіальних громад у державі та області процес відновлення пам’яток пригальмувався. 

 

Та все-таки громадськість має знати, що ці пам’ятки нікуди не поїдуть — ні до США, ні до Франції, ні до Польщі. Вони залишаться в Збаражі, Вишнівці, Теребовлі, Микулинцях та інших містечках і селах Тернопілля. І місцеві територіальні громади мають розуміти, що ці пам’ятки — їхні, хоча й перебувають на балансі заповідника. Проте вони не підлягають роздержавленню чи приватизації, що чітко визначено в законі. 

 

Звісно ж, у Тернопільській області є чимало пам’яток місцевого значення, які мають право перебувати у приватній власності, у довгостроковій оренді. Але треба закладати в суспільній свідомості, що ці пам’ятки мають бути збережені, щоб наші внуки, правнуки ще застали нинішні руїни, які потрібно відновлювати.

 

Анатолій Маціпура.

— Наскільки мені відомо, нині підготовлено  проєкт подальшої реставрації Теребовлянського замку і відкриття в одній iз веж музейної експозиції. У відновленому замку в селищі Золотий Потік має бути відтворено середньовічне помістя, а в Язловецькому замку (обидва — у Бучацькому районі) з’явиться середньовічний лицарський замок. Якщо держава не виділяє кошти на реалізацію таких проєктів, то чи виявляють зацікавлення ними приватні інвестори?

 

— На жаль, немає охочих вкласти кошти у відбудову згаданих замків iз боку приватних інвесторів. Виявляють зацікавлення до цих пам’яток Міністерство культури та інформаційної політики України і народний депутат від Тернопільщини Микола Люшняк. Цей народний обранець і його помічники спільно з заповідником підготували проєкти з відновлення тих замків, про які ви згадали, включно iз зам­ком у селі Підзамочок поблизу Бучача. 

 

Ці проєкти будуть об’єднані в один великий, масштабний проєкт. Його мають розглянути на засіданні Бюджетного комітету Верховної Ради, вiн буде представлений у Міністерстві культури та інформаційної політики, а відтак поданий на затвер­дження уряду. 

 

Донині не визначено долю Бучацького замку. Міський голова Бучача Йосип Мосціпан зацікавлений, щоб місто було залучене до процесу його реставрації. Але місцеві громади мають зрозуміти, що насамперед повинен бути готовий паспорт пам’ятки, історико-архітектурний опорний план, закріплена у власності чи в користуванні земельна ділянка. Бо нерідко виходить, що органи місцевого самоврядування, зокрема в Тернопільській області, спочатку пропонують пам’ятки для інвестування, а згодом виявляється, що немає всієї документації. Або є інші перешкоди.

 

— Заповідник виконав чималий обсяг робіт для відбудови замку в місті Скалат, і нині у двох вежах діють експозиційні зали. Як триватиме подальша реставрація пам’ятки?

 

— Упродовж минулої зими в одній iз веж Скалатського замку силами заповідника зроблено дерев’яне перекриття, встановлено дерев’яні сходи, які ведуть iз нижнього на верхній ярус, частково рестравровано стіни. Але для облаштування музейних експозицій потрібно ще виконати цілий комплекс робіт. 

 

В іншій вежі передбачено створити спартанський готель. Ми будемо облаштовувати ці вежі силами заповідника. Так, у двох інших вежах уже є музейні експозиції. Ми будемо робити їх такими, щоб вони викликали більший інтерес у туристів. Для цього там треба відкрити кафе, інші заклади обслуговування. 

 

На жаль, підпримки з боку Скалатської міської ради не бачимо зовсім. За всі роки відновлення замку міська рада не виділила на ці потреби жодної копійки. Має бути інтерес до замку з боку керівників міста, а то виходить, що вони лише запрошують заповідник на свято замку і вчиняють iз цього показуху.

 

Мапа замків Тернопілля.

— Цікавим є Чортківський замок як один iз найоригінальнiших панських маєтків на Поділлі. Його потрібно відновлювати. А тамтешня міська влада теж не виявляє до нього інтересу?

 

— Керівництво Чортківської міської ради начебто розуміє, що замок потрібно відновлювати. З усього видно, що ця міська громада має кошти, щоб виділяти їх для реалізації наших пропозицій. Але насамперед потрібно розробити проєктно-кошторисну документацію на ліквідацію аварійного стану пам’ятки та концепцію розвитку. Після кількох зустрічей з керівниками міста ми нібито порозумілися, що це потрібно зробити, але до реальних справ не дійшло. І заповідник  надалі залишається наодинці зі своїми проблемами.

 

— Які законодавчі перешкоди потрібно усунути, щоб спростити процес ремонту і реставрації пам’яток? 

 

— На сьогодні цих перешкод майже немає. Проблема в іншому — законодавство з питань охорони культурної спадщини у більшості випадків не виконується, на нього ніхто не звертає уваги. В цивілізованому світі держава ставить суворі вимоги до охорони пам’яток культурної спадщини для того, щоб зберегти їх. Якщо, наприклад, у Польщі, Франції, Німеччині хтось, не дай Боже, внесе зміни у пам’ятку або розпочне будівництво біля неї без дозволу органу охорони культурної спадщини, то він понесе навіть кримінальну відповідальність. У нас пам’ятки нищать кому як заманеться, і це — безконтрольний процес.

 

— Та хіба логічно, що більшість функцій охорони пам’яток культурної спадщини покладено на місцеві управління культури?

 

— Судіть самі: одна людина в управлінні культури Тернопільської облдержадміністрації, яка цим займається, не може виконувати великий обсяг робіт з охорони культурної спадщини. А для Тернопільської області, яка має тисячі пам’яток як місцевого, так і національного значення, такий персонал явно замалий. В інших областях є окремі управління для виконання цих функцій з більшим фінансуванням. А в Тернопільській області такий стан справ триває вже десятки років. Це біда, що в нашій області пам’ятки підтримують переважно декларативно, ніж реально. А дер­жава зі свого боку не може належно фінансувати їх збереження та відновлення. І тому має діяти закон про довгострокову оренду, про приватизацію пам’яток місцевого значення. 

 

Ми не повинні забувати про законодавство, яке стосується містобудівних вимог, планування і забудови територій населених пунктів. У нашій області чимало міст та містечок iз глибокими історичними коренями, але вони мають непривабливий вигляд, адже не виготовлено навіть проєктно-кошторисної документації та не отримано дозволу на ремонт чи реставрацію тих чи інших пам’яток, і без цього проводяться роботи. Мало хто дослухається до думки фахівців з охорони культурної спадщини та архітекторів. Майже кожен, хто має гроші, діє щодо пам’ятки на власний розсуд і не несе за це жодної відповідальності.

Роман ЯКЕЛЬ