Гра в патріотизм скінчилася. Держава повністю перейшла під правління антимайдану

Спочатку зелене воно ще хоч трошки загравало з патріотичним наративом. Бодай технологічно, бодай поверхнево — але воно принаймні намагалося враховувати почуття й очікування великого масиву майданних людей. Тепер же воно попливло настільки, що навіть не приховує свого занурення в тотальний антимайдан.

 

Верланов і Нефьодов (при різності ставлень до них) — це остання й найжирніша крапка в зачистці зеленкуватого «істеблішменту» під людей антимайдану.

 

Всі ці «правильні люди» з першого фото хвальоної dream team (Данилюк, Рябошапка, сьогоднішні відставники) — за бортом. Ніякий це не був dream і ніякий не team.

 

Реформаторські ширми, якими прикривалося зелене воно, впали додолу — і в повен зріст постав низькорослий антимайдан, нашпигований реакціонерами, які тріумфально повертаються на всі пости.

 

На закритому засіданні уряду, без обговорень і без звітів, без пояснень і без попереджень знімати з посад будь-кого по політичній статті (»звільнення без підстав») — таке можуть робити лише дві людини: путін у росії і Єрмак в Україні.

 

Цю зловісну статтю, яка дозволяє без підстав із політичних міркувань зняти будь-кого будь-коли, «слуги народу» зумисне протягнули в закон, аби в майбутньому президент антимайдану міг зачищати владу під вимоги свого північносхідного патрона. Це нагадує «особое совещание», яке без присутності обвинуваченого виносило судові рішення в сталінські часи.

 

Мені глибоко все одно, хто там очолює митницю й податкову — тут важливі не прізвища, а символізм зачистки. Ці дві кормушки будуть віддані перевіреним кадрам системи. Рус-Єрмак подбає. Рус-Венедіктова прикриє. А насправді ж ніхто й не вимагав від наполеончика враз ставати супер-пупер-патріотом.

 

Ніхто ж не очікував українських проривів від малоросійського нариву. Чекалося (були й такі, що чекали) лише на зелене світло для людей модерного, реформаторського, технократичного покрою.

 

Тепер, коли останні неєрмаковські нерускі люди звільнені за політичною статтею в закритому режимі, а зелені сценаристи випускають на сцену грузинську мавпочку для відволікання уваги — є всі підстави констатувати факт двірцевого перевороту. Загравань із «правильними» середовищами більше не буде. Забавляння в патріотику скінчилося. Бобік здох.

 

Держава повністю перейшла під правління антимайдану, і це — світоглядне рішення першого. Відкрито всі кадрові резерви старої школи. Критерієм потрапляння у владну обойму тепер буде приналежність до ідеології «какаяразніца», а також симпатія до доктрини братнього руского міра. Якщо ні — то апробована політична стаття «звільнення без підстав» чекатиме на своїх наступних жертв.

 

Філософія антимайдану як явища українофобного полягає в жовчному ставленні до подразників. Тому влада, ретельно вичищена від людей з іншого тіста, пішла на завершальну фазу своєї кристалізації. Вона вже не є зборищем відверто поганих і відверто нормальних. Вона вже не є сумішшю зерна і полови.

 

Вона вже не є збірбогородицею. Вона починає бути відібраною командою професійних реваншистів. Відібраною ретельно, під чіткі завдання перевести країну в режим пом’якшеної раші. Це — вибір.

 

Усвідомлений і світоглядний. Поки карантин, до 12 травня, антимайдану треба встигнути підзачистити ще й політичне поле опонентів — і залунає на майскіє празнічкі їхня улюблена гармошка, і замайорить георгіївська стрічечка, і дядя вова привітає по телефону, і короновірусна країна вкотре здригнеться від запитання в дзеркало: агов, ми ще тут?