> > Молитва за Дзвінку Торохтушку

Молитва за Дзвінку Торохтушку

22.04.2020
До цього часу не можу забути «Молитву» Дзвінки Торохтушки, надруковану в нашій «Україні молодій» у розпал війни проти путінської орди. Читаю її щоденно.
 
Яка вона глибока, стоголоса, тепла. Вона, поза всяким сумнівом, допомагає нашим мужнім воїнам «не пізнати глибини страху, не впасти у зневіру й розпач».
 
Кожен захисник рідної землі її вустами благає: «Побудь, мій Боже, отут між нами, душею батька, сльозою мами, сестри любов’ю, брата плечима, чеканням милої, її очима…»
 
Схиляюся перед талановитою й відважною Дзвінкою і тисячами жінок, котрі воюють на передовій, наближаючи перемогу над російськими окупантами.
 
Дзвінка — унікальна, справді велика українка, окраса нашої землі. Вона встигає і виховувати своїх діточок, і пліч-о-пліч із чоловіком боронити Україну, і писати неймовірно щемливі поетичні збірочки, і допомагати людям, і волонтерити.
 
А ще — своїм подвижницьким яскравим життям розбудовувати Україну. Для неї і таких, як вона — мої поетичні рядки та низький уклін, моє серце і моє життя.
 
Землі оновлення — весна!
І ти красива, молода
В ОРДЛО в багнюці, вдень і вночі,
Під кулями, в кошмарах ночі,
В боях, де світлих днів нема.
І плаче юна ще душа,
Що побратим, обнявши землю,
У рай полинув, що душа
Над Україною витає
І тихо з сонцем розмовляє
Його безсмертная душа.
А ти в приціл гвинтівки бачиш, 
як по землі батьків, мов гади,
плазують найманці-щури,
їх в нашу землю привезли
вбивати нас за гордість нашу,
за непокору і за правду!
О, Дзвінко, люба, дорога,
Твою молитву я щодня
Читаю в полі, в розпал бою,
 Тебе цілую, наче долю,
Твоє єство, твої слова.
Побудь між нами, о, свята!
Покрий нас Божим омофором,
На варті будь до перемоги!
Ти — матір Божа серед нас.
Моя дзвінка ти Торохтушко,
Тебе на фронті чути всюди.
Рятуєш нас своїм життям,
Душею праведною світом,
Любов’ю, подвигом і світлом.
Молю за тебе небеса.
О, Дзвінко! Наша ти весна!
І перемога! І життя!
В тобі — все материнство світу,
Вся наша правда і надії.
З тобою фронт наш, мов броня.
Молю за тебе небеса.
 
Василь КАЛЧУГІН
Глобине, Полтавська область
Друкована версія

Cтатті по темі

  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Микола Андрійчук на щиті: на Волині лелека вшанував чин полеглого воїна

    Відео з лелекою швидко поширилося в мережі та викликало хвилю емоцій серед українців. Лелека в українській культурі символізує душу, відродження та зв’язок із домом.

    Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Підтримайте душі своїм світлом.

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    Композитор Валерій Польовий з донькою.

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Теракт на столичному Голосієві актуалізував дискусію щодо права громадян на особисту зброю.

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>