На мій погляд, книжка Аркадія Третьякова «Старий Хрещатик і його домовласники» (К.: Сучасний письменник) — найкраща праця про головну вулицю Києва, попри наявність вже досить значної літератури з хрещатикознавства. Автору вдалося поєднати популярний і науковий підхід.
Фактаж книжки підкріплено цінним архівним матеріалом сировинного характеру, виявленого автором і введеного в науковий обіг. З другого боку, цитати газет і спогадів надають читабельності для широкого загалу.
До Третьякова історію Хрещатика представляли або як минуле його архітектурних споруд, або як історію об’єктів культури, які на ньому розташовані. Автор першим подав синтетичний культурологічний огляд з наголосом на біографії людей, пов’язаних із цією вулицею. А оскільки на Хрещатику мешкали не лише пересічні домовласники, а й ті, що лишили слід у розвитку науки та культури України (і світу!) — вийшло захопливе оповідання про тих, хто зробив славу Києва порубіжжя ХІХ—ХХ століть.
1917 року большевицька влада експропріювала Хрещатик, і київські підприємці емігрували, здобуваючи далі собі славу в Європі та Північній Америці. Тож маємо біографічний довідник тих непересічних особистостей. Сорок будинків Хрещатика стали для А.Третьякова відправною точкою оповіді про понад сотню родин, що різного часу володіли ними — власне, про золотий фонд корінних киян. Коли ж додати крамниці, організації та інституції, що орендували приміщення на Хрещатику, то йдеться про кількасот осіб — а це вже своєрідна енциклопедія старого Києва.
Пан Третьяков, відомий києвознавець, автор не однієї книжки зі столичної минувшини — про Бессарабський ринок, вулицю Шота Руставелі, київське купецтво тощо. Усюди — фронтальне використання архівних джерел міського державного архіву Києва. Цей принцип дозволяє розказати не стільки про архітектурні принади, скільки про людей, які робили фінансову, економічну і культурну славу Міста.
Отже, читач бачить багатонаціональну палітру киян: польське поміщицтво, швайцарських підприємців-кондитерів, чехів-продавців грамплатівок, ювелірів-євреїв. На Хрещатику працювали два найвідоміші київські книгарі — росіянин М.Оглоблін і поляк Л.Ідзиковський; засновник виробництва української грамплатівки чех Ї.Індржишек; перший фотограф Ф.де Мезер; «київський Фаберже» — Й.Маршак; кондитер і власник першої публічної кав’ярні швайцарець Б.Семадені. А ще у книжці — про найбільші українські банки і перші кінотеатри, про найкращі крамниці та готелі. Є тут дотичні розповіді і про хрестоматійні постаті — М.Костомарова і Т.Шевченка, Лесю Українку та Івана Франка, гетьмана Павла Скоропадського.
Великим плюсом книжки є її насиченість рідкісним ілюстративним матеріалом: півтисячі архітектурних креслень, портретів мешканців та забудовників; копії торговельної, виробничої та сервісної тогочасної реклами.
Відтак «Хрещатик...» Третьякова — справжній подарунок для кожного поціновувача. В ділянці краєзнавчої літератури — це один із найкращих творів останніх кількох років. Не здивуюся, коли книжка матиме перевидання, і то не одне. Слава Богу, попит на такі видання ще великий.
