Рай на землі — кажуть про ці острови. І то не метафора з люб’язності.
Мальдівський архіпелаг — концентрація природної краси, від якої перехоплює подих і зупиняється час...
Нереальний куточок планети
Мальдівська Республіка — одна з небагатьох країн у світі, розташованих на коралових островах-атолах. Її протяжність — 1200 кілометрів iз півночі на південь. Водночас це — одне з найменших державних утворень світу, ще менші за неї лише 8 країн. Із майже 1200 островів тільки 200 — заселені.
Для подорожі архіпелагом віза українцям не потрібна, в аеропорту без зайвих запитань ставлять штамп на 30 днів перебування. Заборонено ввозити алкоголь, усі речі при виході просвічують, пляшки відбирають, при відльоті їх повертають.
«Сонце, схиляючись на захід, кидало на острови тепле проміння, і здавалося, що ліворуч від борту пливуть водою клумби з квітами. Чітко видно низку пальмових крон, які немовби утворюють парасольку, сліпучо-білий пляж, будинки в глибині острова, колоритно вбраних людей серед пишної рослинності, що нагадує парковий ландшафт. Справжня театральна декорація, а не реальний куточок нашої планети. Зачарований спогляданням цього земного раю, я занотував у записнику: Мальдіви красивіші за будь-який із атолів Полінезії», — так описав архіпелаг легендарний мандрівник Тур Хейєрдал, який кілька десятиліть тому проводив тут розкопки.
І справді, Мальдіви — унікальні. Завдяки екваторіальному клімату температура повітря тут цілий рік — плюс 25-30 градусів. Теплий океан. Бар’єрні рифи не пускають до берегів високих хвиль. Вода неймовірних бірюзових і блакитних кольорів та відтінків. Білий кораловий пісок. Багатий підводний світ. Яскрава тропічна рослинність. Із цього неймовірного природного ряду випадає лише один острів — Мале, на якому розташована столиця республіки. Це єдине місто країни. Із 395 тисяч населення островів 100 тисяч проживають у столиці. Туристи зазвичай оминають Мале, поспішаючи на свій тропічний острів-курорт. А даремно. Щоб відчути настрій країни, слід пройтися вуличками її столиці. Почути її голос. Зловити погляд. Запам’ятати запахи і кольори. Побувати в будь-якій країні і не відвідати її столицю — це як прийти в дім і не привітатися з господарем.
Мальдівський характер
Вони відкриті, щирі і простодушні. Ніколи й нікуди не поспішають. Насолоджуються кожною хвилиною життя. Вміють радіти простим речам і не переймаються тим, що про них думають інші. Так каже про мальдівців наша землячка, яка тривалий час живе на острові Маафуші. Авжеж, світ тісний. Євгенія, студентка Харківського університету, працює на рецепції в готелі, де ми зупинилися.
«Спосіб життя — ось що відрізняє мальдівців, — Женя ділиться з нами своїми спостереженнями. — Мальдівці живуть у раю, живуть у мрії — там, де багато хто просто мріє побувати. А вони живуть і почуваються справді щасливими. Розуміють, що Мальдіви — місце, куди приїжджають гості з усього світу, тож завжди готові поділитися частинкою своєї культури, частинкою себе... »
«Зазвичай у мальдівців великі родини. Вони віруючі мусульмани. Часом трохи ледачкуваті, — посміхається Женя. — Всю важку роботу на острові виконують заробітчани. Переважно це бангладешці. Іноземні робітники працюють на будівництві, прибирають у готелях, готують їжу. Основне заняття мальдівців — риболовля. Дуже люблять підводне плавання — відкривають школи дайвінгу, працюють у туристичному бізнесі.
Кажуть, що мальдівці не цікавляться зовнішнім світом. Це не так. Молодь активно користується інтернетом, стежить за міжнародними новинами, має сторінки в соціальних мережах, де виставляє красиві фото. Кожен, хто має можливість, намагається відправити своїх дітей здобувати вищу освіту за кордон — переважно до Індії та Шрі-Ланки. Але після завершення навчання вони повертаються додому... Знаєте, що цікаво? Кого б із молодих людей я не запитала, дуже рідко хто відповів, що мріє про еміграцію.
«Я маю благословення жити на цій землі, — кажуть вони. — І нікуди звідси не поїду... »
Світанки, заходи і підводний світ
За стінами бунгало звучать голоси невідомих птахів. Птахи кличуть, наполегливо натякають, що проспати світанок на острові — неприпустимо, тож прокидаєшся легко... Є така прикмета на Мальдівах: якщо ні світ ні зоря до берега ідуть дивні люди з фотокамерами, значить — невдовзі світанок.
Для тих, хто любить знімати, як сонце прокидається і як лягає спати в океан, острів — унікальне місце. На одному березі зустрічаєш схід сонця, на протилежному — його захід. Між ними — кілька сотень метрів і один день. Один день, як мить, за яку треба встигнути «зібрати» найдорожчі подарунки — враження і спогади, які залишаться з тобою.
А вдень туристи пливуть в океан на різні екскурсії. Майже всі вони передбачають занурення в блакитні океанські глибини. Першого дня нашими морськими друзями стали дельфіни, черепахи, риби, скати та інша живність. У такій компанії втрачається відчуття часу і простору.
Важко повірити, але під водою черепахи плавають швидше, ніж люди. В обід туристів висаджують на крихітному безлюдному острові. Навколо лише безмежна лагідність сонця, бірюзова далечінь, що зливається з небом, та розімлілі від сонця чайки...
Наступного дня нам порадили поплавати з акулами. Ми засумнівалася... «Це мирні акули, вони людей не їдять. Не бійтеся! На Мальдівах немає хижаків!» — заспокоював наш провідник. А коли ми вийшли в океан, доводив на власному прикладі: «Ось я ж плаваю з акулами, погляньте! І живий... Enjoy the sharks! — насолоджуйтеся акулами!» — повторював мальдівець.
Статуї і черепки
Свою книгу про експедицію на Мальдівські острови Тур Хейєрдал назвав «Мальдівська загадка». Невтомний норвезький дослідник і мореплавець приїхав сюди на початку 1980-х у пошуках відповідей на запитання, які ніколи не давали йому спокою: переселення і походження давніх народів світу.
Розкопки на островах архіпелагу і подальше вивчення питання показали, що Мальдіви до нашої ери населяли редини, які поклонялися Сонцю. Пізніше тут жили вихідці зі Шрі-Ланки та Індії, які спочатку поклонялися індуїстським богам, а потім — Будді.
1138 року сюди прибув мусульманський проповідник і навернув місцевих в іслам. Відтоді це панівна релігія на островах. Про складну історію архіпелагу свідчить і той факт, що острів’яни й досі користуються трьома різними календарями, один з яких сонячний — iз 27 місяцями.
Отримати дозвіл на проведення археологічних робіт Туру Хейєрдалу було непросто. Місцева влада довго пручалася і чути не хотіла про жодні «статуї і черепки», які належать іншій культурі.
Зрештою поступилися: ввічливий, делікатний, однак наполегливий Тур зумів переконати мальдівців, що такі дослідження важливі. Та, коли через рік знову приїхав продовжувати розкопки, виявилося, що знайдені його експедицією статуї місцеві жителі розбили...
Замість скульптур — купа каміння. Мусульманська культура — орнаментальна, зображення людських обличь, а також тварин, риб — жодної живої істоти в ній недопустимі. Тур цього не врахував... Аби попередити наступне варварство, відразу домовився з національним музеєм у столиці країни Мале про збереження нових знайдених артефактів.
Нові можливості
ХXI століття і культурний розвиток внесли свої корективи. Нині на островах архіпелагу можна зустріти і статуетки, і малюнки із зображенням тварин, риб, людей, і рекламу з усміхненими обличчями жінок чи політичних лідерів. Власне, експедиція Тура Хейєрдала і відкрила світові цей райський куточок в Індійському океані. Після розкопок і виходу книжки про Мальдіви заговорили.
Сюди почали активніше приїжджати науковці, дослідники і мандрівники. Розпочався розвиток туризму. Щоправда, донедавна це був елітарний і дуже дорогий відпочинок, доступний лише на так званих островах-курортах.
Ситуація змінилася 10 років тому, коли влада країни відкрила для туристів острови, де живуть місцеві. Відтоді на них триває будівельний бум: тут активно зводять готелі, гест-хаузи, в яких за помірну ціну можна купити нічліг. Багато хто так і організовує мандрівку: кілька днів на островах з місцевими жителями, а далі — екскурсії або переїзд на острів-курорт. Так зробили й ми.
Прилетівши в столицю Мале, дісталися катером до острова Маафуші. За кілька днів дослідивши цей прекрасний куточок і познайомившись з місцевими жителями, перебралися на острів-курорт Фіхалхохі.
На островах-курортах зазвичай місцевих немає, навіть обслуга — приїжджа. Тож якщо все як слід обдумати і спланувати заздалегідь, мандрівка на Мальдіви не коштуватиме космічну суму. А вражень, спогадів і пригод подарує... цілий космос. Реальність тут так схожа на сон, що не хочеться «прокидатися».
