Вчені вважають, що розгадали таємницю великих скульптур острова Пасхи

Гігантські кам’яні скульптури на розташованому в Тихому океані острові Пасхи (чи як його називають місцеві мешканці — Рапа Нуї) здавна викликають цікавість у науковців.

 

 

На відносно невеликому полінезійському острові площею всього близько 163 квадратних кілометрів до цього часу збереглося понад тисяча подібних статуй висотою від 3-5 до 10-12 метрів. Їх створили місцеві мешканці в XI-XVI століттях нашої ери задовго до того, як туди вперше прибули європейці.

 

 

Ці статуї з острова Пасхи, які назвали бовванами, вперше замалювали у XVIII столітті за розповідями капітана Кука. Стародавні рапануйці — корінні мешканці острова — вирубували кам’яні статуї моаї, оскільки вірили, що ті допомагають збільшити врожай. 

 

У вчених було кілька припущень щодо призначення кам’яних ідолів, проте донедавна жодне з них не можна було підтвердити або спростувати напевно.

 

Тепер команда американських археологів під керівництвом Джоанни Ван Тілберг стверджує, що знайшла наукові докази того, що метою спорудження базальтових бовванів моаї дійсно було підвищення врожайності місцевих земель, повідомляє науковий підрозділ Бі-Бі-Сі.

 

Такий висновок вчені зробили, вивчивши хімічний склад базальтової породи, з якої вирубані статуї. Команді Ван Тілберг допомагала геоархеолог і ґрунтознавець Сара Шервуд. Спільно вони провели ретельне дослідження двох бовванів з каменоломні, розташованої на схилі вулкана Рано Рараку в західній частині острова. Саме звідти родом 95% усіх монолітних статуй.

 

«Коли ми отримали результати хімічного аналізу, я не повірила своїм очам, — згадує Шервуд. — Там була дуже висока концентрація елементів, які я в принципі не очікувала побачити — на кшталт кальцію або фосфору. Саме вони є ключовими для успішного вирощування рослин і просто необхідні для отримання високого врожаю».

 

Це дозволило вченим зробити висновок, що підніжжя вулкана не тільки було для місцевих  жителів джерелом каменю, а й надавало родючі землі для сільського господарства.

 

«В інших місцях острова ґрунти швидко виснажувалися і зазнавали ерозії, оскільки рослини витягали з них поживні речовини. Але в каменоломні, де внаслідок будівельних робіт земля постійно піддобрювалася дрібними фрагментами базальтової породи, були ідеальні умови для вирощування сільгоспкультур», — пояснює професор Шервуд.

 

Подальші аналізи ґрунту біля каменоломні Рано Рараку показали, що в минулому там дійсно вирощували різні види культур — банани, батат і колоказію (таро). Помітивши, що поруч із вирубаними з вулканічного базальту бовванами земля дає більший урожай, аборигени цілком могли розставити їх по всьо­му острову.

 

Таким чином, статуї фактично виконували функцію добрив. Хоча з таким самим (або навіть більшим) успіхом можна було піддобрювати поля просто вулканічною породою, розмеленою на дрібні частини, не витрачаючи велетенських зусиль на пересування гігантських кам’яних блоків, та хіба ж аборигени про це знали? Вони просто вірили в їхню надприродну силу...