Обриси заманливого процесу — хто кого? — стають усе виразнішими.
Якщо влада на місцях — це стосується виборних самоврядних органів — ще тримає інтригу плюралізму, альтернативи думок та поглядів, то проєкт закону змін до Конституції (щодо децентралізації влади) у тому варіанті, що пропонується, викликає питання: це децентралізація чи, навпаки, посилення підпорядкування центральним органам влади?
Подібні висновки вже зробило чимало політичних експертів. Зокрема, політолог Андрій Смолій зазначив: «Внесені зміни президента України Володимира Зеленського до Конституції України знищують органи місцевого самоврядування».
То що виходить: нічого не міняється — курс продовжує бути незмінним? Тобто триває управління олігархічної влади, суть якої — побудова нового феодалізму з інноваційним кріпацтвом як соціальною політикою для громадян?
На ці всі питання наразі є лише варіанти необхідних реакцій: результат протидії українського громадянського суспільства з цією мафіозною системою і визначить найближче майбутнє України на десятиліття вперед.
Офіційно: попередники — «редиски»
Отже, як йдеться у пояснювальній записці, законопроєкт спрямований на зменшення надмірної централізації влади та чіткіше розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що функціонують в адміністративно-територіальних одиницях різних рівнів.
«Чинна модель організації влади на місцях, закріплена у Конституції України, зберігає рівень надмірної централізації влади, ознаки одержавлення місцевого самоврядування, порушує принципи його компетенційної автономії, повноти, організаційної самостійності, матеріальної та фінансової спроможності.
Внаслідок цього місцеве самоврядування фактично підміняється централізованим механізмом державного управління через місцеві державні адміністрації. Такий стан дестабілізує ситуацію в регіонах, негативним чином позначається на їх соціально-економічному становищі», — йдеться у пояснювальній записці.
Президент вважає, що існуючий адміністративний поділ України є застарілим та громіздким.
Погано завуальована федералізація?
Зауважимо, що до повноважень глави держави пропонується віднести можливість тимчасово зупиняти повноваження голови громади, складу ради громади, окружної, обласної ради за поданням префекта та призначати тимчасового державного уповноваженого у випадках, визначених Конституцією.
Систему адміністративно-територіального устрою України мають складати адміністративно-територіальні одиниці: громади, округи, області, Автономна Республіка Крим.
Водночас у проєкті закону не вказується чіткий перелік областей, як це зроблено в нині діючому законі. І це один із чинників, що дав підстави опозиції ще до публікації тексту документа заявити, що законопроєктом пропонується федералізація України й це робиться на користь та в межах домовленостей, досягнених iз Росією на нормандському саміті.
«Дуже важко назвати цей законопроєкт європейським. Те, що я побачив, — це ледве не ліквідація місцевого самоврядування, це просто перетворення органів місцевого самоврядування на фейкові органи, діяльність яких може бути зупинена президентом. У нашому випадку виходить так, що префект, який призначається одноосібно президентом, за допомогою уряду, зможе зупинити будь-яке рішення, діяльність органів місцевого самоврядування і навіть розпустити такий орган за допомогою президента України та за допомогою Конституційного Суду. У тому, як у нас судить Конституційний Суд, у мене немає уже ніяких застережень, бо ми вже побачили, як улітку Конституційний Суд визнав дострокові парламентські вибори абсолютно конституційними», — заявив політолог Андрій Смолій.
А що каже влада на місцях?
Стосунки органів державної влади і органів місцевого самоврядування завжди були ускладнені. Майже кожен новий прем’єр-міністр починав свою роботу з війни з органами місцевого самоврядування.
Зараз відбувається черговий етап цього протистояння. Мери міст скаржаться: мовляв, то забирають податок iз доходів фізичних осіб і акцизний збір iз пального, то дають у навантаження проїзд пільгових категорій громадян, то заробітні плати другої ланки медичних працівників.
Подібну характеристику стосункам влади з самоврядними органами озвучив міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.
«Нині активно розганяється теза про те, що «мери — це старі корупціонери, яких потрібно поміняти на нових слуг народу». Але після того, як остання соціологія показала міцні позиції діючих міських голів по всій Україні, влада охолола у своєму бажанні терміново провести місцеві вибори, — зазначив Анатолій Бондаренко. — Високопосадовцям, що перебувають у Києві, зручно, щоб міські голови приїжджали до них просити, ледь не вимолювати, фінансування на той чи інший об’єкт. Хоча гроші, які зібрала громада, вона по праву має використовувати сама на свої потреби...
Громади й органи самоврядування мають свої плани на життя і розвиток українських міст, і для того, щоб вони реалізувались, нам потрібні чіткі правила гри хоча б на 10 років. Має бути ухвалено нормальний Закон про співіснування органів державної влади і органів місцевого самоврядування, Закон про службу в органах місцевого самоврядування. Не повинно бути хаотичної зміни положень Закону про Державний бюджет при його ухваленні на кожен наступний рік. Нині складається враження, що ми живемо в театрі, де при появі нового актора міняється весь хід вистави. Свого часу ми всі підтримували Володимира Зеленського на президентських виборах, але те, що зараз відбувається всередині його команди, насторожує».
Власне, цей аналіз від одного з міських голів України з’явився ще до того, як обнародувались поправки до законопроєкту щодо децентралізації від президента Володимира Зеленського. Так, вибори до місцевих рад злегка «пригальмували» — за всіма даними, вони пройдуть посеред весни 2020, а не відбулись в осiнь, що минула, як про це напередодні виборів натякали аналітики слуг.
Проте для майбутніх, обраних народом, керівників громад, вочевидь, основною оцінкою їхньої роботи буде особиста відданість курсу правлячої руки.
От чи вразить якимись надзвичайно проривними для України результатами вибудована система влади Зеленського, щоб обраним керівникам було не соромно представляти її на місцях — питання питань. Але хто з наших владоможців і коли заморочувався тим, чи не соромно їм дивитись людям у вічі?
Виправдаються сподівання виборців чи ні — першочергового значення ніколи ні для кого на владному олімпі не мало. Вочевидь, справжній лідер України ще ходить до школи або взагалі от-от має народитись.
