У вівторк зранку під стіни Верховної Ради на солідарну акцію «Ні безвідповідальному продажу ЗЕМЛІ!» на підтримку українських аграріїв та, власне, і всіх українців вийшли представники профспілок, самозайнятих громадян, аграріїв, волонтерів, ветеранів ООС, небайдужих співвітчизників, патріотичних політичних партій.
Перед приєднанням до мітингу «Національного корпусу» та ветеранів ООС глава «Нацкорпусу» й екскомандир добровольчого полку «Азов» Андрій Білецький зробив заяву, що прозвучала докором для багатьох.
«У 2014 році, коли армії та добровольцям була потрібна допомога, одними з перших, хто відгукнувся, були українські селяни й українські фермери. Не величезні аграрні корпорації, а саме дрібний і середній фермер. Сьогодні ці люди потребують нашого захисту і нашої допомоги. Так звана реформа з відкриттям ринку землі, яку продає країні влада, насправді є смертю українського фермера і селянина. По 50 тисяч гектарiв в одні руки при повній відсутності реєстру, при відсутності будь-яких програм, які б дали можливість невеликому фермеру купити землю, означатиме тільки одне: розпродаж землі західним корпораціям», — сказав Андрій Білецький.
Протести — режим перманентний
Також аграрії на знак протесту проти запропонованої моделі земельної реформи з можливістю концентрувати в одних руках великі масиви землі вийшли на головні автомагістралі Херсонської, Полтавської, Харківської, Одеської, Кіровоградської, Черкаської, Житомирської та Хмельницької областей.
«Продаж народної землі — злочин перед народом» — один із докорів на плакаті від людей, котрі працюють на землі, що ріже правдою простір довкола самовдоволеної Верховної Ради.
На засіданні новостворенного Національного штабу захисту рідної землі активісти поставили вимогу негайно зняти з розгляду всі законопроєкти, які відкривають розпродаж землі, і провести всеукраїнський референдум щодо визначення волі народу.
«Останній тиждень дав чітко зрозуміти, що ні на які компроміси з народом України президент іти не буде. Що ні до якої думки українців щодо продажу землі президент дослухатись не буде, він поставив жорстке завдання — до нового року забезпечити прийняття закону про продаж землі», — заявила лідер «Батьківщини» Тимошенко.
Вона закликала проводити акцію доти, доки не буде ухвалено правильне рішення. Відповідні штаби захисту рідної землі створено в усіх регіонах України.
Не так давно депутати підготували подання до Конституційного Суду України з проханням розглянути законність ухвалення парламентом законопроєкту про відкриття в Україні ринку сільськогосподарських земель.
Згідно із законодавством, у КСУ є місяць на розгляд подання, а це означає, що парламент не має права розглядати законопроєкти, що стосуються ринку землі сільськогосподарського призначення, до отримання роз’яснень КСУ.
Тим часом лідер парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що продовження розгляду земельного питання народними депутатами проходитиме в проміжку між 17 і 20 грудням.
Нагадаємо: не очікуючи «милості» від влади, ще 14 листопада в Україні створили загальнонаціональний страйковий комітет «Заради майбутнього», який і координує протестні акції, а за необхідності, займатиметься підготовкою до всеукраїнських страйків.
За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, законопроєкт №2178 становить пряму загрозу національній безпеці. Зокрема, документ допускає купівлю землі сільськогосподарського призначення юридичними особами, засновниками яких є іноземні громадяни, що суперечить статті 13 Конституції, у якій ідеться про те, що земля є власністю українського народу.
Окрім того, допуск іноземців на ринок землі, за словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради, ставить у невигідне становище вітчизняний малий та середній аграрний бізнес, який не зможе конкурувати з іноземним капіталом.
Тому активна частина українського суспільства застерігає від миттєвого прибирання до рук українських чорноземів транснаціональними монстрами.
Згідно з останніми опитуваннями суспільної думки, більше двох третин українців (68%) проти відміни мораторію на продаж земель сільсгосппризначення. Прості українці бояться, що цей останній актив, який поки ще є в руках людей, буде дуже швидко і за копійки скуплено. А за фактом —відібрано великими корпораціями. І це буде присуд українському селу.
І такі настрої невипадкові. Адже що таке земля для корпорацій? Це актив, котрий повинен приносити прибуток. А все інше — екологія, «зайве» населення, соціальна iнфраструктура ... — це непотрібні видатки, що лише знижують прибутки.
А от для людини, котра живе на землі і для землі — це середовище існування. І для неї питання комфортного проживання на цій землі мають першочергове значення.
Як приклад тут може слугувати птахівництво. Продаж м’яса птиці вже давно значима стаття прибутку українського експорту. Але водночас скільки скандалів було щодо виникнення екологічних проблем у місцях розташування птахофабрик.
Одна з основних: зникнення води з криниць мешканців довколишніх сіл через руйнацію усталеного потоку джерельних, підземних вод.
Ні Гватемалі в Україні!
З якого боку не подивись, основна проблема приходу транснаціональних корпорацій на український ринок землі — це те, що заради досянення необхідної рентабельності й щоб утриматись на ринку, власник готовий на все, й насамперед пожертвувати інтересами місцевого населення.
Якщо у світі стрімко виросте ціна на банани, то заморський власник піде на все, аби на традиційних бурякових полях росли, умовно кажучи, бананові плантації.
А якщо предметніше, то досвід Гватемали тут — просто навчальний посібник: як не треба розбазарювати свою землю. У цій країні, де бiльшiсть місцевих земель, що дає три урожаї на рік, опинилась у руках великих міжнародних корпорацій. Двом процентам землевласників належить 2/3 усієї землі.
І от вони, очевидно, перебуваючи у стані запаморочення від шалених прибутків, найменше хвилюються не лише про те, як живе місцеве населення, а й не особливо переймаються тим, що ж воно їсть.
Попит на біопаливо у США, наприклад, призвів до того, що значна частина земель, на котрій раніше вирощували їстівні культури для населення, стала використовуватись для вирощування специфічних рослин, котрі не вживаються у їжу.
Ще однією важливою частиною гватемальського експорту є банани, цукрова тростина, кава, каучук, пальмова олія. Саме їх вирощують на шкоду іншим культурам великі землевласники. Тим часом це призводить до зменшення кількості вироблених у країні харчiв, і як наслідок — ріст цін на них і голоду.
А що у нас? Ще не прийшли узаконено господарювати іноземці, а такий традиційний для України продукт, як гречка, вже купуємо за кордоном і за досить високою ціною.
І останнє — про прибутки населення в Гватемалі. Як і в Україні, там консервується велика різниця між прибутками найбагатших і найбідніших. І 58% населення мають доходи нижчі за межу бідності, що в цій країні визначається як необхідна сума для придбання базового кошика продуктів харчування.
І це при тому, що там не потрібно платити космічні рахунки за послуги ЖКГ. Безумовно, ринок землі потрібно відкривати. Питання в іншому — не в сьогоднішній Україні.
Можна сказати, що з моменту голосування за запуск ринку землі в Україні почалася виборча кампанія. А чому б і ні? Якщо влада створює для цього напрочуд сприятливі умови. І якщо є хоч найменша надія зупинити це земельне свавілля, то нехай і так.
