Бардак вiд Смiлянського,

27.11.2019
Шановна редакціє «України молодої»! Пише вам постійний читач вашої газети, пенсіонер, дитина війни. Я неодноразово писав до редакції з різних питань і завжди отримував відповідь або надруковану замітку. Писав і щодо роботи нашої Укрпошти. За все моє життя я більшого бардака (даруйте на слові) не бачив! Мало того, що пошта в нашому селі працює лише два (2!) дні на тиждень, то й тут частенько така плутанина, що розібратися — ціла проблема.
 
Декілька разів iз цього приводу я телефонував у відповідні інстанції, але віз і нині там. Тож знову через вашу газету хочу описати свої митарства. Отримую газету за 26-27 жовтня №119. Чекаю вівторка. Глухо. У п’ятницю, 1 листопада телефоную у наше відділення зв’язку: де наші газети? «А нам, — відповідають,— 29 жовтня, тобто у вівторок, дали вихідний, бо ми 15 жовтня працювали. У п’ятницю вам усі газети принесуть». Чекаю п’ятниці, 1 листопада. Газет нема. Вкинули в суботу, 2 листопада, але вівторкового номера (як це часто буває) немає. Завідувачка відділенням заявила, щоб їй додому не дзвонили, а у відділенні вихідний, поштарка не відповідає.
 
Трохи зроблю відступ: я люблю спорт, усі види, але особливо — футбол. Але тепер, щоб мати можливість дивитися по телебаченню цей вид спорту (а його транслюють канали «Футбол 1», «Футбол 2», «2+2»), треба платити, адже ці канали заблоковані. І я тепер щомісяця плачу 170 грн за канали плюс 66 грн за газету, щоб прочитати про ці матчі та інші спортивні новини. Як правило, ваша газета дає цю інформацію у вівторковому номері, от чому мені потрібен саме цей номер газети.
 
Нагадую: останній номер, який я отримав, — 26-27 жовтня №119. Далі за 30 жовтня №121, за 1-2 листопада №122, а де ж газета №120?! Саме вівторкова, яку я так очікував! Відповіді не отримав.
За весь час, що я передплачую «Україну молоду», це вже не перший такий випадок. Розумію, що звертаюсь не за адресою, але поскаржився на Укрпошту — і хоч надія є: я не знаю, куди йдуть газети з Києва, хто їх формує і до кого звертатися у подібних випадках, але, може, керівництво відомства зверне на це увагу?
З повагою до всіх працівників «України молодої». 
Андрій МАКОТА
с. Драбівці, Золотоніський район, Черкаська область
  • Поможи нам, ізбави нас вражої наруги

    Нині, через понад два століття після появи на світ Тараса Шевченка, ми розкриваємо нові подробиці з його життя і творчості — нарешті дивимося на його постать своїми, українськими, очима. >>

  • Знесення режиму аятол: що це означає для України

    Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>

  • Україна має щодня пам’ятати: її найбільшою цінністю є люди

    Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінні >>