Мову рідну, мов життя, бороним
Серця стук у мене в кожнім слові,
Як пишу про мову, щоб збагнуть
Зі щедрувань дохристиянських мову,
Мови для народу Божу суть.
Навіть Бог, пишу, Завіт свій новий
Поселяв у душі і вуста
Не з громових уст, а людським словом,
Через посередництво Христа.
Як несли й апостоли Христові
Заповіт язичникам у дім,
Не народам тим міняв Бог мову,
А святим апостолам своїм.
Зміну мови, щоб народ змінити,
Скільки раз загарбники несли! —
Українці ж мужні, кров’ю вмиті,
Свій народ і мову вберегли...
Буть собою зайдам не бороним,
З нашим словом лиш рідняться хай.
Мову ж рідну, мов життя, бороним,
Як рятує мова рідний край...