Не нові обличчя,

13.09.2019
Як писав Кобзар, «доборолась Україна до самого краю...». Українофоби скуповують телеканали, щоб іще активніше паплюжити Україну, сіяти «русскій мір», зомбувати українців, що на керівних посадах може бути просто порядна людина, а не професіонал, патріот своєї Вітчизни.
 
У Верховну Раду правдами й неправдами лізуть колишні «регіонали», сподвижники Януковича, які здали Крим і частину Донбасу, призвели до війни з Росією, тисяч убитих і покалічених людей, мільйонів біженців, завдали колосальних збитків Україні, але, незважаючи на це, українці в південно-східних областях знову й знову готові віддавати свої голоси за цих малоросів, які ненавидять Україну та українців. Виборці купилися на слова політтехнологів та агітаторів, що у Верховній Раді повинні бути нові обличчя.
 
Насправді ж люди повинні голосувати не за нові обличчя, а за розумні українські голови, які й виведуть Україну в ряди передових економік світу.
 
За період української незалежності комуно-соціалістичне болото виростило в нашій країні і далі вирощує тільки олігархів, кримінальних скоробагатьків, які паразитують на тілі Української держави і призвели до тотальної бідності її населення. Прийшов час осушити це болото, а на його місці виховувати патріотичних українських освічених професіоналів.
 
В Україні відсутня структурованість політичних сил — маємо 350 партій, а достатньо всього десять, які користуватимуться популярністю і підтримкою в народі.
 
Повернення Росії в ПАРЄ ще раз показало, що для Європи основне не європейські цінності, а ціна їхніх прибутків із торгівлі з Росією. Так було і є за всю новітню історію взаємовідносин України з Європою. З Україною почнуть рахуватися тільки тоді, коли вона стане сильною у воєнному та економічному відношенні, а для цього в нас є всі підстави і ресурси, як матеріальні, так і людські. Бракує лише лідера, але «...мали ми Богдана, мали і Тараса, але мало шанували Христа свого Спаса...»
 
В Україні багато талановитих, професійних, розумних людей, з’явиться у нас і новий національний лідер. 
І. ШІМАНЧУК
Рівне
  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>