Після парламентських виборів 2019 року українці поділилися на два табори. Одні говорять про те, що політичні партії необхідно продовжувати фінансувати з державного бюджету, інша частина категорично проти таких витрат.
23 липня народний депутат Верховної Ради восьмого скликання Микола Томенко зареєстрував петицію на сайті президента України про «Скасування бюджетного фінансування політичних партій в Україні».
Аргументував свою позицію пан Томенко так: гроші, що надходять iз кишень українських громадян, партії витрачають переважно на телевізійну рекламу.
«На моє переконання, використовувати народні гроші на утримання партій у воюючій, бідній, корумпованій країні — цинічно і неприпустимо. Відомо, що з 2019 року величезні гроші також отримають партії, які не потрапили до парламенту. Нині за державний кошт фінансуватимуться не лише політичні сили, які подолали 5% бар’єр, а й ті, що набрали 2%», — зазначив пан Томенко.
Томенко виправляє помилку
Що цікаво, у 2015 році Томенко був серед депутатів, які голосували «за» державне фінансування політичних партій. Тоді, у жовтні 2015-го, закон про фінансування політичних партій iз державного бюджету був одним із законів «безвізового пакету». У законі передбачено, що якщо на останніх чергових чи позачергових виборах народних депутатів партiї набрали не менше 2% голосів виборців, то з державного бюджету будуть виділені кошти на їх фінансування. З 2015-го до 2019 року в Україні не проводили парламентські вибори. Тому, за законом, було передбачено фінансування політичних партій до проведення перших парламентських виборів iз моменту вступу в дію закону. Таким чином кошти з державного бюджету щоквартально отримували ті партії, які подолали п’ятивідсотковий бар’єр на парламентських виборах 2014 року. На той момент це були «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», «Батьківщина», «Радикальна партія» та «Самопоміч». Таким чином за 2016—2019 роки з Державного бюджету України на діяльність політичних партій виділено майже 1 мільярд 500 мільйонів гривень.
Автори закону, серед яких були народний депутат від БПП Сергій Лещенко та спікер Верховної Ради Андрій Парубій, заявляли, що головним завданням закону мало бути зменшення ризиків політичної корупції шляхом внесення комплексних змін до законодавства України у сфері фінансування політичних партій та передвиборчої агітації, зокрема: зниження рівня залежності партій від фінансування приватними донорами (олігархами, промислово-фінансовими групами), створення умов для вільної та чесної міжпартійної конкуренції та розвитку нових партій шляхом введення державного фінансування партій, посилення прозорості фінансування політичних партій та їх місцевих організацій, а також посилення прозорості передвиборчої агітації, встановлення ефективних, пропорційних та дієвих санкцій за порушення у сфері фінансування партій і передвиборчої
агітації.
Кому і скільки платитимуть?
Загальна сума державного фінансування партій залежить від розміру прожиткового мінімуму та явки на виборах. Згідно з даними ЦВК, явка на цих виборах становила 14,7 мільйона виборців. Таким чином кожен виборець приносить до загального кошика державного фінансування 2% прожиткового мінімуму, або 38 гривень і 42 копійки. А от загальний бюджет держфінансування партій у 2020 році сягатиме 565,5 мільйона гривень. За даними руху «Чесно», 90% цієї суми, або 509 мільйонів, розподілять пропорційно до результатів на виборах між усіма партіями, що подолали бар’єр у 2%. Тобто переможець отримає найбільше, а партія, яка ледь долає 2%, — найменше. «Згідно з нашим моделюванням, партія, яка здобуде 2%, у 2020 році одержить з бюджету близько 11 мільйонів гривень. Ще 10%, або 56,5 мільйона гривень, розподілять пропорційно між тими партіями, які пройшли до парламенту й у своїх списках матимуть понад третину жінок (рахується саме за прохідним списком, а не за фракцією, до якої приєднаються мажоритарники)», — заявили у русі «Чесно».
Отже, державне фінансування отримають 11 партій — 5 парламентських і 6 позапарламентських. Найменше отримають «Українська стратегія Гройсмана», ВО «Свобода» та «Партія Шарія». Усі вони можуть мати фінансування в розмірі приблизно 11,5-12,2 мільйона гривень на рік. Найбільше держкоштів дістанеться партії «Слуга народу». Вона отримає приблизно 225,3 мільйона гривень. Якщо ж говорити про конкретні суми, то iншi політичні сили у 2020 році отримають: «Європейська Солідарність» — 71,23 млн грн, «Опозиційна платформа — За життя» — 69,21 млн грн, «Голос» — 59,14 млн грн, «Батьківщина» — 43,38 млн грн, «Радикальна партія Олега Ляшка» — 21,27 млн грн, «Сила і честь» — 20,26 млн грн, «Опозиційний блок» — 16,07 млн грн, «Українська стратегія Гройсмана» — 12,78 млн грн, «Партія Шарія» — 11,83 млн грн, «Свобода» — 11,40 млн грн.
На думку політолога Дмитра Купири, механізм фінансування партій, який діє в Україні, потрібно змінити. Свого часу партія «Народний фронт» була другою за чисельністю й першою за списком, отримавши найбільшу підтримку на виборах. Але потім довіра до партії опустилася до 1%, а гроші все одно продовжували надходити. Має бути онлайн-система з чіткою градацією, яка дасть можливість українцям обирати, яку партію фінансувати, й лише на певний термін, наприклад, на рік, уточнив він. «Таким чином, українцям не доведеться утримувати за свій рахунок політичні сили з високим антирейтингом або проросійські партії», — підкреслив аналітик.
Додаткове фінансування за гендерною квотою майже подвоює розмір держфінансування «Голосу». До базової суми близько 34 мільйонів додадуться ще понад 28 мільйонів. Істотну надбавку одержить і «Європейська солідарність» — до базових майже 46 мільйонів партія отримає ще більш ніж 28 мільйонів за гендерною квотою. При цьому закон майже не регулює питання, куди можна витрачати ці кошти, оскільки наявне в ньому формулювання «на статутну діяльність партій» можна трактувати надто широко. Єдине, на що заборонено витрачати ці кошти, — це ведення виборчої агітації.
Чому вирішили подати петицію та до чого тут Шарій?
Незважаючи на те, що державне фінансування партій досить поширене у світі й особливо у західних демократіях, в Україні, на думку експертів, воно не виправдало тих очікувань, які на нього покладали, тому його варто або ж вдосконалити, або на певний період призупинити. Обурення викликала й інформація про те, що після виборів державні кошти отримає інтернет-партія емігранта Анатолія Шарія. Уже впродовж семи років він проживає в Європі і має політичний притулок у Литві. Проте, незважаючи на це, за законом України, його політична сила отримає кошти з державного бюджету для фінансування. На думку політолога Дмитра Купири, те, що до Верховної Ради пройшли політичні партії з відвертими проросійськими поглядами, є відповідальністю ще й СБУ. «Як вийшло, що такі політичні сили знаходять кошти на своє існування? ОПЗЖ витратила величезні кошти на кампанію. Звідки їх узяли? Однопартійці скинулися? Так само з партією Шарія. Лише реєстраційний внесок становить 4,2 мільйона гривень», — додав експерт. «Щодо партій, до яких зараз є питання, слід звернутися до суду із запитом ліквідації юридичних осіб, які несуть загрозу національній безпеці України. Не буде юрособи — не буде кого фінансувати за рахунок бюджету», — резюмував Дмитро Купира.
Як пише «Детектор медіа», з України Шарій виїхав через дві відкриті проти нього кримінальні справи. Обидві не пов’язані з його журналістською чи блогерською кар’єрою. Чому ж фінансування партії Шарія викликало такий резонанс? Усе тому, що його заяви про Майдан, війну на Донбасі, стосунки з Росією та мешканців Західної України мали дуже одіозний характер. Наприклад, війну на Донбасі Шарій відверто називає «громадянським конфліктом» і ось що говорить про це: «Я считаю, что это внутренний конфликт Украины, это гражданская война. Да, я это называю гражданской войной», — розповідав Шарій в інтерв’ю російськомовному порталу в Естонії Delfi.
Крім цього, Шарій поширював відверті фейки про те, нібито в Україні дітей учать «вбивати москалів» із малого віку. «Сейчас подрастают дети, к которым сейчас приходят в школы бойцы батальонов, рассказывают, как надо стрелять, как «москалiв вбивати». Я не утрирую, есть даже комиксы для самых маленьких, где убивают «монстров из России». Також Шарій часто спілкується та надає коментарі російським ЗМІ. Але найбільший резонанс у мережі викликали його заяви про мешканців Західної України. Відеоблогер заявив, що ті, хто проживає на Західній Україні, за винятком кількох його знайомих, є людьми «другого сорту». «Я украинец, а вы не украинцы. Вы второй сорт... ну я не говорю второй сорт, нет, вы просто полукровки. Третекровки, четверокровки. Вы наполовину поляки, наполовину вы венгры, наполовину вы хз что на самом деле. Не рассказывайте киевлянам, как им себя вести, как им надо любить... страну, любить свой флаг. Потому что это не ваш флаг. У вас флага нет. Вы не украинцы», — заявляв Шарій в одному зі своїх відео.
Шарій також судився із журналістами. У 2017 році блогер Анатолій Шарій подав до суду на «Детектор медіа» та журналіста Богдана Логвиненка через колонку «Друга найчисленніша біомаса. Про «Дождь» і не тільки». У своєму позові Анатолій Шарій наполягав, що використання щодо нього висловлювань «рупор «русского міра»» та «скандальний український псевдобіженець» принижує його честь та гідність i завдає шкоди його діловій репутації. 21 червня 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва відмовив Шарію у задоволені позову до «Детектора медіа» та його автора Богдана Логвиненка. 7 вересня 2017 року Апеляційний суд міста Києва підтвердив рішення першої інстанції.
Врешті, напередодні виборів у Києві неодноразово проходили акції протесту «Досить терпіти», які були присвячені реєстрації партії Шарія. Проте, незважаючи на це, партію Шарія таки зареєстрували, на виборах вона отримала майже 3% і відтепер матиме державне фінансування. На думку політолога Віктора Тарана, закон про державне фінансування партій не передбачає введення законодавчих обмежень для діяльності партій. Якщо виборцям не подобається діяльність тих чи інших партій, вони можуть поскаржитись до Мін’юсту, СБУ, МВС чи НАЗК. «Якщо виборці знайдуть порушення у статутній діяльності партії, вони можуть спробувати заборонити її діяльність через судове рішення. Тож тепер їхня діяльність — відповідальність винятково Зеленського, майбутнього Кабміну і правоохоронних органів», — зазначив Таран.
Що буде далі з законом?
Але незважаючи на петицію та дискусію у суспільстві, просто відмінити закон парламентарії не зможуть. Адже ухвалення закону про державне фінансування партій входило у пакет законів, спрямованих на імплементацію «безвізової лібералізації». «Якщо ми скасуємо закон, наступна моніторингова місія ЄС одразу повідомить про це Брюссель. Відповідно, останній за таких обставин одразу ініціює скасування безвізового режиму між ЄС та Україною», — зазначив Віктор Таран.
Тому, що ж буде далі з законом, фінансуванням партій i коштами українців на їхнi потреби, визначить уже нова Верховна Рада дев’ятого скликання.
