Садиба-музей Остапа Вишні на Херсонщині повністю зруйнована

Похилена хвіртка, поламаний дах із клаптями соломи, вибите скло у вікнах, гори сміття, недопалки та суцільний бардак усередині — саме так нині виглядає знаменита садиба-музей українського письменника-гумориста Остапа Вишні.

 

Найбільш руйнівних ран пам’ятці історії завдав літній сезон гроз, коли дощова вода потоками увірвалася всередину будинку, а від стін почала шматками відлітати глина.

 

З історичної довідки про садибу-музей відомо, що письменник-гуморист Остап Вишня (справжнє ім’я Павло Губенко) вперше приїхав до села Кринки у 1955 році.

 

Розповідають, що він спустився по стежці до причалу, окинув поглядом Кринківську заводь та захоплено вигукнув: «Яка краса! Оце так благість! Дайте човен!»

 

Відтоді у нього й повелося: «Хто у Крим, а я — в Кринки!» Саме цими словами починається одне з його оповідань славетних «Мисливських усмішок».

 

У Кринках Остап Вишня залюбки знайомився. Особливо любив погомоніти з мисливцями та рибалками. Багато хто з цих людей пізніше став героєм оповідань його безсмертних «Мисливських усмішок».

 

Тут письменникові добре відпочивалося, плідно працювалося. Саме у Кринках (проїздом до Криму) його відвідали Олександр Корнійчук iз Вандою Василевською, Микола Бажан, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Максим Рильський... — майже всі корифеї української літератури.

 

Після смерті Остапа Вишні садиба у Кринках отримала його ім’я, пізніше там заснували туристичну базу відпочинку. На її території обладнали музей. На честь 100-річчя від дня народження Остапа Вишні у 1989 році в Кринках відкрили   бюст письменника, який оспівав у своїх розповідях одне з наймальовнічиших місць Херсонщини.

 

У роки незалежності музей-садиба поступово почав занепадати. У 2004 році турбаза, яка була профспілковою власністю, якимось дивом опинилася у приватних руках, очевидно, не без участі місцевої сільради ...

 

Мешканці села Кринки пояснюють, що останні 20 років гроші на ремонт узагалі не виділялися, за цей час від будови залишилися лише обшарпані стіни. Експонати звідти ще років п’ятнадцять тому вивезли до Краєзнавчого музею міста Олешки.

 

— Садиба-музей Остапа Вишні не є обласною комунальною власністю і її не можна відновлювати за кошти обласного бюджету, — прокоментувала ситуацію начальник обласного управління культури Світлана Думінська. — Земля, де музей стоїть, передана у розпорядження Міністерства оборони України. Якщо міркувати з правової точки зору, тепер треба виділити ділянку з музеєм та передати його на баланс громади села Казачі Лагері — якщо тільки вона зацікавлена його отримати. Цим варто було б зайнятися місцевій владі. А ми готові допомогти із залученням уваги та гостей до садиби-музею. Наприклад, організувати там фестиваль гумору — така ідея обговорювалася.

 

Існує й інше бачення подальшої долі садиби-музею Остапа Вишні. Оскільки сама будівля, в якій розташований музей, історичної та культурної цінності не має, його без зайвих формальностей можна просто відтворити у іншому місці — у тому ж селі Кринки, або ж облаштувати куточок письменника в Будинку культури Козачих Лагерів. Хоча якщо врахувати, як у регіонах ставляться до української культури, то стає ясно, що це практично нездійсненне завдання.

 

— Будинок культури у Козачих Лагерях не опалюється, — розповіла глава Олешківської райдержадміністрації Олена Кравченко-Скалозуб. — Експонати, особливо фотографії, там псуватимуться від вогкості. У районному Краєзнавчому музеї, можливо, що й збережуться...

 

Відбудувати садибу-музей на Херсонщині заново було б цілком реально, якби сільська громада та сільрада Козачих Лагерів підтримали цей почин. На жаль, із підтримкою не складається: доля будинку-музею стала «картою», яку активно розігрують у своїх інтересах дві конкуруючі депутатські групи в цьому органі місцевого самоврядування. Визначеності з майбутньою долею музею Остапа Вишні як не було, так і немає.