Наше, добротне: як підприємливих виробників української техніки «соціальний ліфт» довозить в Європу

На недавній виставці «АГРО-2019» чимало агропідприємців зацікавилося оновленим буряковим перевантажувачем сумського «Заводу Кобзаренка», що перевантажує продукцію з комбайна на автомобіль.

 

Як і більшість вітчизняної техніки, приваблював він у першу чергу адекватною ціною та можливістю скористатися державними програмами дотацій на його купівлю.

 

Тим часом техніка цього підприємства потроху, але впевнено, почала завойовувати і ринок Євросоюзу. Удосконалений, за підсумками роботи минулого сезону, буряконавантажувач «Завод Кобзаренка» незабаром презентуватиме на міжнародній виставці у німецькому Ганновері й очікує завдяки новій одиниці розширити коло європейських покупців.

 

Підстави для впевненості в успішному дебюті своїх машин у керівника, Анатолія Кобзаренка, цілком реальні: недавно презентований квадратний тюковоз ще взимку існував лише у вигляді прототипу, а до літа першу одиницю продали в Чехію. І вже отримали на нього низку наступних замовлень.

 

«Тюковози, тюкопреси — наша тема. Ми їх зробили за конкурентною ціною — майже вдвічі дешевше, ніж у європейців, — каже керівник підприємства. — Крім того, цьогоріч презентували бочки для внесення у ґрунт рідкого перегною. Вони зроблені спеціально під дискову борону, завдяки чому весь азот залишається в землі.

 

Зараз робимо 9 видів різних накопичувачів — ми попереду багатьох європейських виробників. Цього року в Ганновері також презентуємо бункер-накопичувач на гусеничному ходу. В Канаді ці накопичувачі дуже популярні, а от у Європі досі не було жодного виробника. Вони використовуються на рисових полях або на перезволожених ґрунтах. В Україні, у Жашківському районі, у нас уже теж є перший замовник цієї техніки». 

 

«Заводу Кобзаренка», який починав iз виробництва тачок та візків для присадибного господарства чверть віку тому, на відміну від багатьох «побратимів», котрі не витримали марофону вітчизняної економіки, за цей час вдалося значно розширити не лише лінійку продукції, а й географію виробництва.

 

Засноване у Липовій Долині на Сумщині підприємство викупило ще один завод у Ромнах та вже добудовує нове підприємство в місті Белхатув у Польщі (вартістю понад 5 млн євро, між іншим). До 1 січня 2020 року європейський завод, за словами його керівника, має бути повністю зданий у експлуатацію. А найкращі українські фахівці поїдуть налагоджувати там виробництво. 

 

«У нас багато клієнтів у країнах ЄС, — пояснює Анатолій Кобзаренко обставини, які стали поштовхом такої експансії в Євросоюз. — Для доставки продукції із Сумської області в Європу дуже велике логістичне «плече». Фактично ми створюємо компактний варіант підприємства — копію виробництва в Україні. В основному цеху площею 5 тисяч квадратних метрів обладнуються зварювальна, фарбувальна, токарна та інші ділянки. Місце для будівництва вибране теж не випадково: поруч розташовані кілька логістичних центрів, один з яких належить компанії Amazon.

 

Тому звідти буде зручно доставляти клієнтам продукцію по всій Європі. Так само, в разі доставки з Польщі немає жодних проблем із митним оформленням, відсутній подвійний митний тариф, який потрібно платити при ввезенні та при вивантаженні обладнання. Відповідно, нижче накладні витрати та вартість наших виробів. Ще одна причина — у Європі дуже низькі ставки кредитування виробника і ставки на лізинг техніки».

 

Скористатися можливостями, які прийшли з налагодженням Україною міжнародного партнерства з ЄС, підштовхнули цілком прагматичні міркування.

 

«Половина вартості причепа — це підвіска та колеса: ми їх веземо з Європи в Україну, потім зварюємо і веземо назад у Європу, — поділився Кобзаренко з сайтом Agrovery. — А можна зробити в Україні лише рами, привезти їх у Польщу, додати підвіски і решту необхідного та продати в Європі з терміном доставки в один день. Зараз наші фури з обладнанням простоюють по три доби на кордоні в Україну і по чотири — назад. Уявляєте, скільки часу і грошей витрачається на логістику? Завдяки новому заводу ми зможемо бути ближчими до покупця, торгувати активніше. До того ж, довіра до обладнання, яке створене на території ЄС, більша, ніж до країни, у якій тривають військові дії, — це гірка правда»... 

 

Власне, «Завод Кобзаренка» — цілком надихаючий приклад того, як будь-яку обставину, навіть на перший погляд негативну, можна перетворити на нові можливості. 

ДОВІДКА «УМ»