«Україна завжди прагнула бути вільною. Але оточенiй Росією, володіннями великого султана та Польщею, їй потрібно було шукати захисника. Вона спочатку подалася під захист Польщі, яка поводилася з нею, як зі служницею. Відтоді вона віддалася московиту, який перетворив її на рабиню…»
Ця коротка, але дуже об’ємна характеристика французького історика і філософа Вольтера з «Історії Карла ХІІ» 1730 року є однією з ключових для розуміння нової виставки у Національному історико-культурному заповіднику в Батурині «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину», яку презентували у Батурині 19 травня.
Екскурс в історію і міждержавні стосунки ХVІІІ століття дає можливість глибше дослідити долю української нації для усвідомлення того, що є правдою нині.
На відкриття виставки завітали співак Тарас Компаніченко
і мер Глухова Мішель Терещенко.
Від ідеї про виставку до її відкриття минуло близько двох років. Виник задум під час спілкування директорки НІКЗ «Гетьманська столиця» Наталії Ребрової і дослідниці Ірини Дмитришин, яка останнім часом мешкає у Франції, на влаштованому Юрієм Савчуком виставковому проекті в Українському музеї в Нью-Йорку.
Тоді пані Ірина представила історичний документ, що засвідчував народження Григорія Орлика в Батурині 5 листопада 1702 року, з приватного архіву родини, яка є спадкоємицею замку у Франції, де свого часу мешкав син усім відомого Пилипа Орлика — довіреної особи Івана Мазепи, гетьмана Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), одного з упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який зазвичай називають «першою у світі Конституцією».
Меценат Євген Сур (у центрі) підтримує багато історико-культурних
проектів у Батурині і Конотопі.
Григорій Орлик, який з родиною 7-річним вимушено виїхав з України, згодом упродовж 30 років служив французькому королю Людовіку XV у дипломатичних і військових місіях, постійно нагадуючи про прагнення українців до волі.
Наприклад, у Меморандумі до голови Французької дипломатії кардинала Андре де Флері від 24 грудня 1737 року Григорій Орлик писав: «Ваша Екселенція знає, що від нещасної Полтавської битви козацька нація стогне під тиранічним ярмом російського домінування.
Вона пригнічена як ніколи, і можна передбачити, що прибічниця своєї свободи, вона тільки і чекає на сприятливий момент, щоб скинути нестерпне ярмо російського домінування».
На початку 1755 року в листi до державного секретаря закордонних справ Д’Аржансона Григорій Орлик висловлював таке переконання: «Козацька нація, поважаючи пам’ять мого батька, який iз такою відданістю працював над поновленням її свободи, стогнучи під тиранічним ярмом російського домінування, тільки і чекає на слушну нагоду, щоб скинути його, і якщо мене призначать послом великого монарха, потужного захисника вільних націй при країні, від якої вони чекають визволення, звернеться до мене з довірою через своїх секретних емісарів, щоб підготувати шляхи для революції в Україні в належний час».
Співавтор виставки про Григорія Орлика Наталя Дробязко
з гостями музею.
«Дипломатична діяльність Григорія Орлика для України як вільної держави є дуже цінною і повчальною на сьогодні, — констатує співавтор виставки Наталія Дробязко, старший науковий співробітник відділу «Садиба Кочубеїв» Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». — Саме він забезпечив присутність «української карти» у комбінаціях французької закордонної політики XVIII століття. У тогочасному ієрархізованому суспільстві емігрант Григорій Орлик спілкувався з міністрами та королями, долучався до великої політики й безперестанку в своїх численних меморандумах нагадував про ярмо, під яким стогне «козацька нація».
Відкриття виставки «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину» стало можливим завдяки тому, що до реалізації проекту долучилися посол України у Франції Олег Шамшур та Євген Сур — меценат багатьох історико-культурних і освітніх проектів у Батурині й Конотопі.
Дослідниця Ірина Дмитришин із літератором Тимуром Литовченком.
Батуринський палац — єдиний збережений гетьманський палац на теренах України. У ньому відтепер з’явилася третя іменна зала: до відкритих раніше, які носять імена славетних Івана Мазепи і Кирила Розумовського, додалася і зала Григорія Орлика. До слова, у Батурині одній зі шкіл ще кілька років тому присвоєно ім’я уродженця міста. Її учні разом із учителями стали учасниками презентації виставки 19 травня. І всіх зворушив виступ 11-річної Софійки Цап, яка щиро розповідала про гордість народитися на славній іменами достойників землі.
У Батурині презентували 20-хвилинний документальний фільм «Григорій Орлик». Уже розпочалася робота над 4-серійною документальною стрічкою з історичними реконструкціями «Орлик» для українських глядачів: планується, що восени повністю затвердять сценарій. Також у планах — скорочена версія французькою мовою.
Одне з українських видавництв готує до друку монографію Ірини Дмитришин «Григорій Орлик: український козак на службі у Людовика XV». А художній твір Тимура Литовченка про видатного українця став переможцем літературного конкурсу «Коронації слова — 2010».
До речі, популяризатор старовинної української пісенної творчості народний артист України Тарас Компаніченко у стінах Батуринського палацу співав твір на слова і музику Івана Мазепи, а також розповідав, що Григорій Орлик грав на бароковій лютні.
