75 років депортації кримських татар Національний музей історії України вписав в оригінальний формат

Ночами у музеях, після культового вже більше десяти років фільму Шона Леві, здавалося б, нікого уже не здивуєш. (Хоча первинна ідея не кінематографічна: міжнародна музейна акція започаткована в Берліні 1997 року). Національний музей історії України до Міжнародного дня музеїв 18 травня спеціальне дійство навіть називає «Традиційно: Ніч в НМІУ», бо до цього було уже чотири. Утім усталеність відкривати двері для відвідувачів у час, коли зазвичай експонати і люди сплять, наповнилася досить несподіваним для нічного формату, а отже — оригінальним змістом.

«Цьогорічна Ніч в музеї збіглася з 75-ю річницею депортації кримськотатарського народу. Тож ми присвятили її збереженню культури і традицій корінних народів та історичним зв’язкам українців і кримських татар», — констатує Наталя Кляшторна, методист музею. Етнограф і громадська діячка, що присвятила себе історії депортацій в Україні, сама з родини депортованих бойків, додає: «Крім наших традиційних екскурсій із каганцями, присвячених певним історичним періодам української історії, відвідувачі дізнаються про традиції кримських татар безпосередньо від носіїв цієї культури».

Поряд із Марусею Чурай і Симоном Петлюрою

У НМІУ вирішили: ніч — так ніч в музеї! Для відвідувачів відкрили двері, коли вже стемніло, о 22.00. Публіка прийшла найрізноманітніша за віком та статусом: одинокі, пари і компанії друзів, бізнесмени, студенти, активісти, програмісти і веб-дизайнери. Усіх близько сотні. Кожен отримав браслет певного кольору, що визначає приналежність до однієї з екскурсійних груп, та номер, за яким під ранок зможе отримати свій особистий приз у безпрограшній лотереї. Вже з 23.00 почалися екскурсії, забави і майстер-класи. Між різними подіями — відпочинок у лаунж-зоні, де можна спілкуватись, переглядати документальні фільми, слухати автентичну музику, грати у стародавні ігри, куштувати гарячі напої і вино. 

 

Спільне фото після екскурсії з каганцями «В боротьбі за незалежність».

 

Одна з найпопулярніших екскурсій НМІУ — «В боротьбі за незалежність». Оскільки вона відбувається без світла, присутні отримують каганці. Кожен сам собі підсвічує дорогу залами з експонатами, що розповідають про українську історію ХХ століття. Раз по раз у розповідь екскурсовода з суцільної темряви виринає той чи інший історичний персонаж — більшовицький полковник Муравйов чи Отаман Симон Петлюра, а після переходу в наступну залу відвідувачі опиняються просто на допиті в НКВС. По закінченні екскурсії вмикається світло, і глядачі роблять спільне фото з акторами-учасниками цього театралізованого дійства, які у денний час є науковими співробітниками музею та активі­стами-реконструкторами.

 

Ще одна екскурсія з каганцями «Велике кохання видатних українців», також з елементами перформансу — починається зі сцени страти Марусі Чурай. Героїнями цього івенту є українські жінки, що були пристрастю правителів XVI—XVIII століть. Це Роксолана, три дружини Богдана Хмельницького — Ганна Сомко, Гелена (Мотрона) Чаплинська і Ганна Золотаренко, 13-річна похресниця Мазепи Мотря Кочубей. 

Колорит орнаменту і кави

А о другій ночі всі присутні зібралися у холі музею, де вже чекав фольклорний гурт «Королівна» (Юлія Герштун, Анастасія Колодюк, Ольга Гвяздовська та Роман Шушвар ). Вони не давали спати гостям виконаними а капела традиційними гучними веснянками. Встановивши зі слухачами емоційний контакт за допомогою жартівливої волинської пісні «Ой у полі криниченька» та популярної «Ой чорна я си, чорна», артисти запросили всіх долучитися до традиційних українських розваг та забав. Немов діти, всі присутні танцювали і співали, водили хороводи. Аби зловити і «потрусити» у традиційних весняних забавляннях «Кривий танець», «Подоляночка», «Куй-куй, ковалі», «Грушка», «А ми просо сіяли» — навіть бігали одне за одним. 

 

Майстер-клас зі створення орнаменту Орьнек провела 

16-річна Еміне Аджієва. Фото Станіслава ГОЦУЛЯКА.

 

Далі — орнамент Орьнек, який наприкінці 2018-го внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. «Це гогюн — глечик із традиційним кримськотатарським орнаментом. Якщо прочитати його, то тут основа — чоловік, якого символізує кипарис. Троянда — це жінка, і ми бачимо їх поєднання», — розповідає культуролог Ленура Халілова на майстер-класі зі створення Орьнек. Вона роздавала планшети з аркушами паперу і листівками з орнаментом. А після невеличкої лекції, яку провела 16-річна Еміне Аджієва, присутні створили свій варіант орнаменту за допомогою спеціальних штампів, фарб і фломастерів. 

 

На майстер-класі з джезвою пригощали кавою, змеленою за допомогою дегирмену та звареною на піску. «Серед кримських татар не прийнято чекати на запрошення, аби когось відвідати, ми самі вирішуємо, коли приходити в гості одне до одного. Тому після анексії і вимушеного переселення нам важче зберігати цю традицію далеко від дому», — розповіла кримськотатарська переселенка, радник міністра культури Есма Аджієва. 

 

Під час пригощання кавою з традиційними національними солодощами відвідувачі дізналися про секрети кримськотатарської кухні. Чий берек — це смажений пиріжок з м’ясом, а янтик — печений. Кримськотатарські пельмені називаються татараш. Подають з грецьким горіхом або в супі, у столовій ложці їх вміщається щонайменше тринадцять.

 

Музейне дійство тривало до шостої ранку. За панорамними вікнами музею сходило сонце. На цьому фоні — щемливий для кримськотатарського народу танець «Хайтарма», який символізує повернення. Чарувала рухами Ельнара Абдуллаєва — засновниця і хореограф першого в Києві ансамблю кримськотатарського танцю «Бадем». 

 

А наостанок незвичайної ночі у Національному музеї історії України кожен учасник отримав ще й сертифікати на відвідування та сувеніри.