У рамках Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав AndriyivskyFest. UkrainianFormat до Києва завітав Дніпровський театр «Віримо!» з виставою «Порцеляновий кролик».
Вистава успішно пройшла на сцені Київського академічного театру «Колесо».
Це історія про те, як одного разу бабуся Пелегріна подарувала онучці Ебілін дивовижного іграшкового кролика на ім’я Едвард.
Його зробили з найтоншої порцеляни, у нього був цілий гардероб вишуканих костюмчиків і навіть золотий годинник.
Ебілін обожнювала свого кролика, цілувала його, пестила і щоранку заводила його годинник. А кролик нікого, крім себе, не любив...
Вистава поставлена за мотивами книги Кейт ДіКамілло «Дивовижна подорож Кролика Едварда». Цю повість американська асоціація «Вибір батьків» уже десять років вважає кращою книгою для дітей. А Дніпровський театр «Віримо!» вважає свою казку найкращою для того, щоб її разом дивилися діти та їхні батьки.
— Узагалі, я — актриса, а в ролі режисерки-постановниці виступаю вдруге, — розповідає Варвара Вороніна. — Після прочитання твору вирішила, що ця вистава саме для сімейного перегляду. Ця чудова казка розрахована на дітей-підлітків та їхніх батьків. Після перегляду є про що поговорити батькам із дітьми. Вистава вчить дітей співчувати, не бути байдужими до чужого горя. Не все так світло й радісно, не всі щасливі. А щастя — воно не тільки матеріальне, а й духовне.
Варвара Вороніна не випадково вибрала цей твір. У неї самої підростає двоє дітей: дванадцятирічний Іван та п’ятирічна Марія. «Син слухав історію, коли я працювала над інсценуванням. На той час йому було 10 років. В момент, коли кролика викинули з корабля, почав плакати. Зрозуміла, що йому ще рано травмувати душу, а вже зараз він готовий до перегляду», — говорить Варвара Вороніна.
Роль Кролика Едварда чудово зіграв актор Тарас Шевченко. В ролі Ебілін — Катерина Слюсар. До речі, вона ж виконувала ролі Медузи, Бродяги, Ворони. Чудові декорації й костюми підготувала Марія Ткаченко.
...Минає одинадцять років, як Ебілін зустрічається з Кроликом Едвардом. Лише великий годинник на сцені, як і в житті — свідок відліку часу. Після вистави ще є про що говорити, вона спонукає до роздумів. Справді ця казка глибоко торкається серця і може допомогти дитині навчитися любити й вірити в добро.
Насправді, чим доросліший глядач, тим глибше він сприйме цю приголомшливу історію. Навіть дорослі знайдуть багато відповідей, поглянуть на своє життя інакше. Режисерка й акторська група створили справжній шедевр.
