Необхідність олюднити образ Шевченка, змити з нього бронзову фарбу, зробити його близьким нашому сучаснику, надто молоді, — величезна.
Залишаючи Українського Пророка нудним металевим виробом, нехай і чималих розмірів, ми робимо його вразливим для стьобу й кпинів.
Якби ж тільки бузинщина складала проблему, можна обійтися ляпасом у коридорі — та на українські терени наші ж люди привели війну.
Забули-бо слова Провидця: «Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі — чужі люде, / Роблять лихо з вами».
Москалі ж завжди були в курсі, тямили й одразу розібралися в сутності віршів Тараса Шевченка. Головний літературний критик Московії ХІХ століття Віссаріон Бєлінскій (революціонер-демократ за означенням що православного царату, що безбожних большевиків) чи не першим усвідомив небезпеку пророцтв нашого поводиря й вилив на нього величезне цебро брехні, ненависті, злоби.
Цей рашистський шовініст виріс із банального ксенофоба. Пригадаймо, бодай, рядки з його «дорожніх нотаток»: «В’їхавши в кримські степи, ми побачили три нові для нас нації: кримських баранів, кримських верблюдів і кримських татар. Я думаю, що це різні види одного і того ж роду, різні коліна одного племені: так багато спільного в їх фізіономії». Авжеж, таке минало безкарно, бо не чули Шевченка: «Од молдаванина до фіна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!».
Не чули, та ще й брали на віру облудну мантру про «братній російський народ». Не зауважували, що слова «родина» й «виродок» мають спільний корінь.
Наразі ім’я цього ланцюгового пса Імперії — Бєлінского — забуто. Натомість Шевченко донині надихає українців на боротьбу за незалежність Батьківщини — як сто років тому. Професор Мюнхенського університету Юрій Бойко стверджує: «Шевченко був некоронованим королем української національної революції 1917—1920 рр.».
Та навіть такий високий статус не відкидає потреби перетворення величного пам’ятника на живу людину — зі своїми смаками, уподобаннями, навіть слабкостями. Саме цій демістифікаційній меті слугує книжка українського письменника з Австралії (вихідця з Полтавщини) Дмитра Чуба-Нитченка «Живий Шевченко: невигадані історії» (К.: Ярославів Вал, 2018). Книжка про життя, таланти, характер, темперамент поета; чудово ілюстрована і дбайливо видана — аж проситься до рук.
