Особистий блокнот і вінчальне свідоцтво Євгена Коновальця, а ще чернетковий запис гімну українських націоналістів нарешті можна побачити у столиці на власні очі.
У Києві в Національному музеї історії України урочисто відкрили виставку з нагоди 90-річчя створення Організації українських націоналістів «Зродились ми великої години».
Від моменту заснування ОУН у лютому 1929-го на першому з’їзді у Відні її головною метою було відновлення української державності.
Цю організацію називають найуспішнішим українським політичним проектом першої половини ХХ століття.
Свічка боротьби, яку запалили 90 років тому, досі є орієнтиром для нації
У семи вітринах згруповані унікальні експонати. Це оригінали документів, особисті речі видатних діячів ОУН 1920–1940-х рокiв.
Зокрема, відвідувачі мають нагоду побачити вінчальне свідоцтво, рукописи та особистий блокнот голови проводу ОУН Євгена Коновальця.
Крім того, тут уперше представлено особисті речі видатних учасників українського національно-визвольного руху, а також речі й документи осіб, які створили організацію.
Експонується багато фотографій і періодичних видань. Вони ілюструють початковий період діяльності ОУН, про який не тільки широкому загалу, а й історикам відомо найменше.
Увагу привертають ескізи відзнак та емблем ОУН, схема організації авторства Миколи Сціборського, особисті речі засновників, які були свідками створення ОУН.
З наповнення вітрин довідуємося про персональні історії творців ОУН: Євгена Коновальця, Володимира Мартинця, Юліана Головінського, уславлених у народі трускавчан Біласа та Данилишина.
Унікальні експонати для виставки надала Фундація імені Олега Ольжича. Її голова, відомий історик Сергій Кот каже: «Разом із Національним музеєм історії України наша Фундації зробила багато цікавих проектів. На мою думку, сьогоднішній є наймастабнішим і найпотрібнішим iз них. Свічка боротьби, яку запалили 90 років тому, прапор, який тоді підняли, досі є орієнтиром для всієї української нації».
На жаль, зауважив голова Фундації імені Олега Ольжича , значна частина архіву Організації українських націоналістів довоєнної доби залита бетоном і смолою у Празі.
Попри це, історики не полишають надії, що окремі раритети можуть бути заховані, а отже, є шанс на знахідки. Фундації імені Олега Ольжича вдалося зберегти частину архіву в діаспорі, а зі здобуттям Україною незалежності ці документи поповнили фонди бібліотеки імені Олега Ольжича.
«Кілька поколінь берегли і передавали ці унікальні речі. На початку 90-х років останній президент УНР в екзилі Микола Плав’юк, він же голова проводу ОУН, зумів усе це акумулювати, а потім передав нам на зберігання», — розповів куратор виставки, завідувач відділу Національного музею історії України «Музей Української революції» Олександр Кучерук.
Ніхто не має права зневажати борців за незалежність України
Відкриваючи виставку, віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко підкреслив, що завданням уряду України є відновлення і реалізація політики національної пам’яті, яка не може лишати і шпарини ворожій пропаганді.
За словами високопосадовця, десятиліття спотворення правди про борців за українську державність призвело до того, що навіть зараз деякі українці сумніваються, чи варто згадувати цих героїв і брати з них приклад.
«Відновлення поваги до Організації українських націоналістів — пряме завдання українського уряду. Це те, до чого ми довго йшли, бо тема ОУН довгий час потерпала від перекручувань російської пропаганди. Усе, що стосується українського національного збройного підпілля, намагалися знищити. Зараз чесне ім’я ОУН, Євгена Коновальця, Степана Бандери, Андрія Мельника відновлено законом, і тепер ніхто не має права зневажати борців за незалежність України. Бо завдання ОУН — захист своєї держави і боротьба за заможну і потужну Україну — з порядку денного не знімається і тепер. А це і було головним у порядку денному таких організацій, як ОУН, УПА і сенсом всієї їхньої боротьби», — наголосив віце-прем’єр-міністр.
«Ця виставка — це данина пам’яті тим націоналістам, які пробуджували свідомість усіх, хто мав гуртуватися навколо великої української ідеї», — зазначила директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська.
Найпопулярніше місце фотографування відвідувачів виставки — поруч iз постаттю
голови ОУН Євгена Коновальця.
Фото Національного музею історії України.
Пані Тетяна акцентує увагу на вітринi з пожовклим від часу нотатником iз чернетковим записом: «У цьому зошиті зібрані всі тексти гімнів ОУН, які надійшли на оголошений конкурс. І там є олівцем написаний гімн «Зродились ми великої години».
Так відвідувачі НМІУ торкаються до історії — бачать власноручний авторський текст гімну, виконаний його автором Олесем Бабієм.
Варто пам’ятати, що славень ОУН «Зродились ми великої години» став маршем українського війська на параді до Дня Незалежності України 2018 року, тому його часто називають гімном нових Збройних сил України.
І сьогодні, через 90 років після створення ОУН, українці зі зброєю в руках відстоюють свою незалежність.
Приклад українських патріотів, які після поразки Української революції згуртувалися і далі безкомпромісно боролися за Українську державу, надихає молодих українців.
За словами куратора виставки, оунівська сторінка нашої історії енергетично підживлює українське національне єство і робить сильнішими.
Учень Михайла Грушевського
Найпопулярніше місце фотографування відвідувачів виставки — поруч iз постаттю голови ОУН. Фігуру Євгена Коновальця у повний зріст розташували в центрі експозиції, композиційно довершуючи виставковий проект.
Дев’яноста річниця створення ОУН є нагодою для музейників привернути увагу до життєвого шляху Євгена Коновальця, одного з найвизначніших політичних і військових діячів історії України ХХ століття. Він очолював організацію упродовж десяти років.
Євген Коновалець народився 1891 року в учительській українсько-польській родині в селі Зашкові поблизу Львова.
Після навчання у народній школі та в гімназії, яку закінчив 1909-го, студіював на правничому факультеті Львівського університету.
Вивчаючи юридичні дисципліни, пройшов ще й повний курс історії України під керівництвом професора Михайла Грушевського.
Громадську діяльність розпочав iз боротьби за український університет у Львові.
Був активістом «Просвіти» та Українського студентського союзу, Української національно-демократичної партії. Воював на фронтах І Світової, був у російсьому полоні. Повернувшись в Україну, взяв участь у створенні однієї з найбоєздатніших формацій Армії УНР.
Січові стрільці під проводом полковника Коновальця відзначились у антигетьманському повстанні, протидії більшовикам та денікінцям.
Після поразки Української революції не впав у відчай і не піддався загальній апатії, а разом iз бойовими побратимами й активною українською молоддю продовжив боротьбу за Україну.
Із грудня 1922-го був змушений мешкати в еміграції в Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.
У пошуках нових методів діяльності створив і очолив Українську військову організацію (УВО). У листопаді 1927-го за його ініціативи на одній iз нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі.
І 3 лютого 1929 р. на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), головою проводу якої обрали Євгена Коновальця.
Він ефективно налагоджував міжнародні зв’язки, формував військовий штаб та школи з підготовки старшин.
Під його проводом проводилися постійні заходи з налагодження підпілля на території України.
За вміле керівництво організацією Євгена Коновальця називали «єдиним вождем української нації». Активність ОУН та популярність її лідера непокоїла сталінський режим.
У травні 1939 року агент радянських спецслужб передав Євгену Коновальцю вибуховий пристрій, замаскований під коробку цукерок.
Смерть провідника стала причиною розколу ОУН і вплинула на подальшу історію українського національного руху. Та не варто забувати, що саме Євген Коновалець підготував до боротьби багатьох відомих діячів ОУН — Степана Бандеру, Романа Шухевича, Ярослава Стецька та інших.
Побачити унікальні артефакти борців ОУН у Національному музеї історії України можна буде впродовж лютого.
А вже наступного місяця оригінальні документи — свідки героїчних змагань за державність — будуть передані на подальше зберігання, щоб їх могли бачити і вивчати наступні покоління українців.
