«Україна. Повернення своєї історії». Багатьом уже відома ця назва телециклу Акіма Галімова і його команди.
На 19 січня запланована прем’єра на «1+1» третього історично-документального фільму — «Скарби нації», приуроченого до 100-річчя від Дня Злуки — політико-правового об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну державу.
Цього разу Акім Галімов розвінчує міфи про «приєднання» України до Росії і всебічно змальовує козаків, які стали чи не головним історичним брендом країни.
Автор і продюсер нового фільму розповідає «Україні молодій» про подорожі до п’яти країн у рамках зйомок, фінансування проекту Мінінформполітики і необхідність на державному рівні піднімати питання про повернення українських реліквій.
Шаровари не можна називати традиційним козацьким вбранням
— Акіме, ви продовжуєте роботу над документальними фільмами. У новому проекті розповідаєте про козаків. Невже доба козаччини настільки обплутана неправдою? І ким ці міфи нав’язані?
— На початку розробки фільму нам самим здавалося, що в цій епосі не залишилося нічого нового й нерозкритого. Але виявилося, що багато речей, які ми сприймаємо як факт у козацькій історії — вигадка. Починаючи від того, який вигляд мали козаки і закінчуючи їхньою політикою.
Цікавий факт стосується одягу. Здається, що козак без шароварів — не козак. Але насправді шаровари не можна називати традиційним козацьким вбранням. Якщо взяти описи французького інженера Гійома де Боплана, який у XVII столітті перебував в Україні, дізнаємось, що козаки ходять у кальсонах — вузьких штанях.
А в радянському варіанті Боплана «кальсони» переклали як «шаровари». Козаки ходили у шароварах незначний відрізок часу, коли українські землі вже були міцно інтегровані до складу Російської імперії, і тому поширювався саме такий образ козаків.
Козацький образ періоду Мазепи чи Виговського воліли стерти з історії, бо вони чинили опір. Це, власне, й відповідь, ким нав’язувались міфи щодо козаків.
— Які найбільш вражаючі відкриття ви зробили під час дослідження?
— У Суботові, біля церкви-усипальниці Богдана Хмельницького (яка, до речі, зображена на п’яти гривнях), ми знайшли підземний тунель. Орієнтовно на глибині 6 метрів. Це безпрецедентне відкриття, адже перекази про існування мережі підземних ходів існують там вже триста років, але жодного разу їх ніхто не знаходив. Є легенда, що там заховані скарби Хмельницького, серед яких може бути і його булава.
Ми залучили експертів з Інституту геофізики Національного університету Шевченка і за допомогою спеціального обладнання змогли обстежити територію. Наші результати стали поштовхом для повномасштабного дослідження в Суботові, нині там почали працювати науковці із заповідника.
Окрім цього, нам удалося перекласти лист турецького султана, який зберігається в Кам’янці-Подільському. Це унікальний документ, він величезний — майже метр у ширину і понад метр завдовжки. Останні десятиліття він був загадкою для дослідників, але ми знайшли в Туреччині фахівця зі староосманської мови, який переклав листа. Виявилось, що лист адресований Богдану Хмельницькому і в ньому йдеться про фантастичний подарунок, який був відправлений до України.
До речі, ця історія руйнує ще один міф — про стосунки козаків і турків, характер яких закарбувався в пам’яті завдяки картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Козаки ніколи не писали лайливого листа до нього.
Грегор Розумовський.
Справжні символи державності впливають на ідентичність людей
— У телепроекті взяв участь Грегор Розумовський. Яка його роль? Знаємо, що він поділився з вами родинною легендою.
— Це дивовижно, що нам вдалося попрацювати з такою людиною. По-перше, він прямий нащадок останнього українського гетьмана. По-друге, він історик за фахом, а тому зміг дати таку собі візію нашої історії з боку.
У фільмі Грегор Розумовський виступив повноцінним дослідником, який намагається розплутати справу, пов’язану з його пращуром — гетьманом Кирилом Розумовським. В їхній родині існувала легенда про те, що Кирило за часів свого правління намагався розшукати оригінали Переяславської угоди — доленосної для нашої країни, а також булаву Богдана Хмельницького.
У ХХ столітті з могили Кирила Розумовського було викрадено його серце. Після смерті воно було забальзамоване і заховане окремо від тіла — у спеціальній свинцевій скрині. Наприкінці фільму ми отримаємо відповіді, як всі ці події пов’язані між собою.
— Під час цього історичного розслідування ви відвідали п’ять країн. Вам допомагали іноземні історики та науковці. Невже й вони зацікавлені в тому, щоб світ дізнався про справжню історію України?
— Сьогодні у світі надзвичайно зацікавлені у тому, аби дізнатися щось про Україну. Ми величезна країна, в якій постійно щось відбувається, але при цьому наша історія — невідома, а деякі частини минулого взагалі асоціюються з історією Росії.
Це спадок від нашого перебування у складі імперії. Тому закордонні експерти з величезним бажанням йдуть на співпрацю, бо вони і самі часто дізнаються щось нове для себе. Цього разу нам пощастило залучити до участі відомого американського історика Шона МакМікіна, він досліджує ХХ століття і те, як більшовики прийшли до влади на наших теренах. Факти, про які ми дiзналися вiд нього, просто фантастичні. Ця історія стосується вивезення цінностей з України.
— Ви розшукуєте клейноди гетьманів та інші втрачені скарби. Що вони значать для України сьогодні. Чи можуть вплинути на долю й розвиток країни?
— Я вважаю, що значення цих скарбів величезне. Справа не в матеріальній чи естетичній цінності. Справа у тому, що ці артефакти роблять нашу історію реальною. Це міст, який тягнеться з минулого у сьогодення, демонструючи, що наша країна народилася не вчора чи 30 років тому. Уявіть, що може відчути школяр, коли йому показують справжню булаву Богдана Хмельницького, вкриту позолотою, з величезним рубіном посередині і діамантами по краях, і кажуть — під цією булавою Богдан Хмельницькій зміг об’єднати розрізнені землі, різних людей в одне ціле, в одну державу. І тисячі козаків пішли за ним.
Дуже важливо мати справжні символи державності, вони впливають на ідентичність людей. Звісно, наші дороги не стануть кращими від того, що булава чи інший клейнод повернеться в Україну, але як країна ми станемо міцніші. Це речі, від яких залежить, чи зможемо ми вберегти Україну в майбутньому.
— Фільм створювали за підтримки Міністерства інформаційної політики. А чи матимуть ваші розслідування результати на державному рівні? Зібрані історичні документи й факти ви плануєте передати до Міністерства культури, наприклад? Адже важливо не тільки розповісти про міфи та відкриття, а й зробити офіційні кроки до встановлення історичної правди.
— Так, цей фільм ми знімали у тісній співпраці з державою. Фінансувало нас повністю Міністерство інформаційної політики. У певний момент ми зрозуміли, що не можемо так просто лишити всю інформацію, зібрану під час розслідування, просто у форматі фільму, і необхідно робити щось далі.
Ми чітко встановили, куди і ким були вивезені скарби нашої нації. Ми дізналися, де вони зберігаються сьогодні, й отримали докази незаконності цього. Тому останній наш крок — передати всі матеріали в Міністерство культури.
Ми зустрілися з міністром Євгеном Нищуком, він та його відомство мають всі повноваження вже на державному рівні порушувати питання про повернення українських реліквій. Я сподіваюсь, що так і буде. У випадку з Росією нас очікує важкий і болючий шлях, звісно, вони не віддадуть так просто те, що збиралося століттями. Але ми маємо наполегливо, переконливо і рішуче вимагати повернення скарбів нації.
.png)
