Ан-124 «Руслан»: як з'явились найсильніші крила світу

Наприкінці грудня 1982 року вперше піднявся у повітря важкий дальній військово-транспортний літак Ан-124, створений під керівництвом Генерального конструктора О. К. Ан­тонова.

 

Після його смерті закінчив випробування і довів літак до серійного виробництва ­П. В. Балабуєв.

 

 

Уже 36 років «Руслан» демонструє світу, що рівних йому у транспортних можливостях iз перевезення великогабаритних і надважких вантажів немає.

 

 

Він залишається найбільшим транспортним літаком у світі, який випускали  серійно.

 

Його власна висота сягає майже 21,2 метра (співставно з семиповерховим будинком), а розмах крила — майже 70 метрів. «Руслан» має 400 тонн ваги. А його крейсерська швидкість — 850 кілометрів на годину!

 

При створенні Ан-124 використано понад 200 патентів і винаходів, що значно більше, ніж у інших літаків сімейства «Ан». Для побудови велетня, колектив підприємства долав науково-технічні та технологічні проблеми і здійснив революційний на той час прорив усталених норм літакобудування. Про те, як це відбувалось, «УМ» розповів радник президента державного підприємства «Антонов» Олег Богданов.

 

— Олеже Кузьмичу, в чому революційність змін проекту Ан-124?

 

— Вона стосувалась аеродинаміки, міцності, конструкції, технології, методів розрахунку і конструювання, системи роботи (створили і користувалися системою автоматизованого проектування САПР-1). По-новому вирішували питання забезпечення обладнанням, інструментом, логістикою. У проекті задіяли кілька десятків великих підприємств і кілька сотень середніх, 20 міністерств і відомств. До спеціальної координаційної ради головних конструкторів на чолі з О. К. Антоновим входили керівники 40 основних підприємств.

 

Якби генеральний конструктор не йшов революційним шляхом, ми б не створили подібний літак. Рішенням науково-технічної ради відзначені 13 видатних науково-технічних проблем, вирішених при створенні літака Ан-124 авторським колективом з 145 людей, ще 2 тисячі 270 спеціалістів зробили великий внесок у створення літака, близько тисячі брали участь у розробці проекту, а 500 сприяли створенню літака. Рівень оснащеності композитними матеріалами «Руслана» становив на той час 6 відсотків. У таких співвідношеннях ці матеріали на літаках тоді не впроваджувалися, та й розміри його композитних деталей вражали. Наприклад, хвостові створи досягали десяти метрів у довжину!

 

— Багато новацій літака робилися вперше у світі. Можете уточнити, які саме?

 

— Зокрема, це розробка і впровадження шасі унікального типу, надкритичні профілі крила (робили його товстішим, ніж у звичайних літаків), нероз’ємні довгомірні панелі довжиною близько 28 метрів у конструкції крила, система електродистанційного керування для забезпечення надійності і комфорту управління літака. Днями виповнилося і 107 років iз дня народження одного з видатних спеціалістів ДП «Антонов» — Єлизавети Шахатуні. Вона як керівник відділу міцності виконала величезну роботу з визначення характеристик міцності літака й забезпечення його мінімальної ваги, статичної міцності та втомлюваності літака. Була ініціатором створення унікальних спецсплавів. Підтримувала і допомагала Олегу Костянтиновичу в боротьбі за нове.

 

— Скільки часу фірма «Антонов» працювала над цим проектом?

 

— Перші творчі пошуки літака почались у 1965 році. До 1971 року розробили та розглянули десять його варіантів. Основні напрямки розробки визначили в 1971 році. А до 1976 року принципово змінили, зокрема, аеродинаміку, обладнання та системи літака, підхід до вагових характеристик. Це була вершина досягнень підприємства під керівництвом Олега Антонова. З 1977 року працювали над робочими кресленнями, які закінчили в першому кварталі 1980 року.