Гострі кути овального м'яча

09.10.2003

Олексій Цибко на регбійному полі.

«Гра справжніх чоловіків», як називають регбі, потроху виходить із тіні значно популярніших в Україні видів спорту. Приводом ще раз заявити про красу й силу регбійних змагань стане відбірковий матч чемпіонату Європи в дивізіоні А-2 між збірними України та Німеччини, який відбудеться 12 жовтня в Києві (стадіон «Спартак», 13.00). Ідеться про те, що в разі успішного завершення турніру українські майстри овального м'яча зможуть підвищитися в класі, тобто гра явно варта свіч. Напередодні поєдинку з «бундестімом» із журналістами спілкувалися виконуючий обов'язки президента ФРУ В'ячеслав Калитенко, головний тренер збірної Володимир Муха, капітан команди Олексій Цибко та суддя міжнародної категорії Дмитро Самойленко.

Збірна України чекає допомоги глядачів та... небесної канцелярії

— Підготовка складалася з двох етапів, останній з яких — безпосередньо київський, — почав тренер Володимир Муха. — На жаль, всі кращі сили нам зібрати не вдалося — декілька провідних гравців з українських клубів отримали травми, а з «росіянами» ситуація проста — в наших північних сусідів закінчується внутрішній чемпіонат, і їх можуть просто не відпустити на матч іншої збірної. Що стосується українських «повпредів» у клубах Іспанії та Франції, то на них очікуємо у п'ятницю.

Щодо відомостей про німців, то це дуже швидкісна команда, яка, програючи по ходу матчу, в останні хвилин 15 розпочинає потужний штурм, намагаючись вирвати перемогу. Подібне трапилося в нашій першій зустрічі, у Гейдельберзі, коли ми вели (26:20), але в самому кінці господарі зрівняли рахунок. Вважаю, українські регбісти сильніші за суперника у півзахисті і в міцності. Але при цьому в нас немає рівноцінних замін, на відміну від німецької збірної. Зазначу, що велике значення матиме якість поля — нам на руку, якщо пройде дощ, — у такому випадку швидкість нівелюється.

Нещодавно німці зіграли внічию товариську зустріч зі студентською збірною Уельсу — 30:30, але на поле виходили лише гравці з клубів Німеччини, а до Києва, безперечно, приїдуть кращі сили, у тому числі й «іноземці». Німці прилітають у суботу в першiй половині дня, поселяться на Олімпійській базі у Кончі-Заспі й одразу випробують поле регбійного стадіону «Спартак», на вулиці Фрунзе.

В'ячеслав Калитенко зазначив, що вхід на стадіон у неділю буде вільним. Крім головного поєдинку, відбудуться матчі «юних надій» та юніорів. Особливе роздолля чекає на любителів пива й піци — цього обіцяють «неміряно». «Дуже сподіваємось на аншлаг на «Спартаку», — каже в.о. президента Федерації. — За такої підтримки у гравців збірної України повинні вирости крила, і тоді німцям нічого не допоможе».

Олексій Цибко:

«Я знаю, як вивести українське регбі з піке»

Окремо цікавість журналістів «УМ» задовольнив 36-річний Олексій Цибко — капітан національної збірної, майстер спорту СРСР з легкої атлетики та регбі.

— Напевно, гра проти Німеччини стане для мене останньою за національну команду — потрібно давати шлях молодим, — каже Цибко, одразу додаючи: — Але з регбі йти я не збираюсь — виставлю свою кандидатуру на виборах президента ФРУ і сподіватимусь на перемогу. Я знаю, як допомогти розвитку українського «овального м'яча».

Щодо конкретного недільного поєдинку, то зустріч із німцями для нас має величезне значення. Дуже важливо, щоб регбійна Україна була представлена у вищому регбійному дивізіоні, де грають такі команди, як Іспанія, Румунія, Росія, Грузія, Чехія і Португалія. У європейській класифікації ми зараз займаємо сьоме місце, тобто перебуваємо за кілька кроків від європейської еліти.

Відомо, що 12 жовтня Київ збирається відвідати президент Європейської федерації регбі француз Жан-Клод Бакке. Посадовець такого рангу вирішив прибути з офіційним візитом в Україну в той час, коли на стадіонах Австралії проходитимуть матчі Кубка світу. Чому? Справа в тім, що за останні два роки Україна виразно заявила про себе на міжнародній арені у великому регбі. Крім того, на чемпіонатах Європи з «регбі-7» (це регбійний аналог міні-футболу. — Ред.) торік ми були шостими, а в цьому році — п'ятими. Деякі українські регбісти, котрі виступають у провідних європейських чемпіонатах, користуються за кордоном великою популярністю. Тому й не дивно, що президентові цікаво подивитися на українське регбійне господарство...

— Олексію, ви маєте бути добре обізнаним з німецьким регбі. З 1992 по 1994 рік ви виступали в одному з клубів Німеччини, ставали кращим гравцем сезону. Доводилось чути, що вам надходили пропозиції грати за німецьку збірну. Чому відмовилися?

— Така пропозиція справді виходила від керівних осіб німецької федерації та тренерського штабу «бундестіму», з якими в мене склалися теплі стосунки. Чому відмовився? Я реально оцінював, що в Німеччині я ніколи не став би своєю людиною і почувався б іноземцем.

— Мабуть, після повернення в Україну ви були засмучені станом розвитку українського регбі...

— Мені пощастило грати з такими відомими в регбі людьми, як Гоняний, Хайруллін, Кана, Муха, Фещенко, Овсянник... Вони здобули у 1991 році «Авіатору» бронзові нагороди чемпіонату СРСР. Та за якихось три роки від тієї могутньої команди не лишилося й сліду. На зміну визнаним майстрам прийшли зовсім молоді хлопці. Регбі почало занепадати. Зараз я вважаю, що необхідно змінити принцип роботи всієї системи українського регбі.

— І яким чином?

— Передусім встановити чіткі юридичні норми: гравець — клуб, клуб — національна федерація, федерація — закордонний клуб. Адже донедавна в українському регбі навіть таке поняття, як трансферна політика, було відсутнє, навколо переходів гравців панував хаос.

— Посада президента федерації — велика відповідальність. Чому вважаєте, що цією людиною повинні бути саме ви?

— Уже два роки я допомагаю українському регбі, і мені вдалося знайти потрібних людей, здатних вкласти кошти у розвиток цього виду спорту. Впродовж останніх 12 років регбі в Україні трималося суто на ентузіазмі гравців і тренерів. Фінансування, яким ФРУ щороку підтримує Європа, катастрофічно не вистачає.

По суті, розвитком регбі в Україні займалася тільки одна людина, яка впродовж семи років була виконуючим обов'язки президента федерації. І протягом усього часу не було створено нічого. Навіть банальної бухгалтерії, не кажучи вже про свій офіс, стадіон або тренувальну базу. Я готовий взяти на себе відповідальність за майбутнє українського регбі, дотувати дитячо-юнацькі школи; думаю, перші два роки федерація здатна буде оплачувати клубам вступні внески. Нам обов'язково повернути на трибуни глядачів. Адже сотня вболівальників, які відвідують матчі національного чемпіонату, — це мізер. У вітчизняній першості має бути інтрига.