Харківський літмузей розробив оригінальну настільну гру «Будинок «Слово», яка знайомить з історією однієї з найзагадковіших будівель міста, пов’язаною з українською мистецькою елітою періоду Розстріляного Відродження: Лесем Курбасом, Миколою Хвильовим, Майком Йогансеном, Михайлом Семенком і Наталією Ужвій, Остапом Вишнею, Павлом Тичиною і багатьма іншими.
Для будівлі, в якій у 20-30-х роках минулого століття мешкали найвідоміші вітчизняні митці того часу, й понині не знайшлося сучасної презентаційної форми, що б привертала до Будинку «Слово» увагу не лише істориків і знавців літератури.
Саме тому Літературний музей Харкова та дизайнерська група Grafprom створили настільну гру, за допомогою якої можна здійснити візуальну екскурсію до цієї, без перебільшення, видатної будівлі.
Тепер, граючи, можна відвідати квартири перших пожильців будинку, побачити їхні фотокартки, обкладинки творів, автографи і навіть відчути на собі такі, на жаль, типові для 1930-х явища, як розкуркулення та обшуки.
Для візуалізації непростого історичного періоду Літмузей використав предмети власної колекції. Усі вони були зібрані у формі виставки й продемонстровані учасникам першої презентації гри.
Спеціальним гостем заходу стала харківська журналістка, телеведуча Інна Москвіна. Саме завдяки її сюжетам 15 років тому на стіні будинку з’явилася меморіальна табличка із прізвищами видатних особистостей, які жили у «Слові» у 30-х роках.
«Я була вражена тим, що таке знакове місце — без пам’ятного знаку, — згадує Інна Москвіна. — І, щойно знайшовся інформаційний привід, зробила перший сюжет про Будинок. Це був чи кінець 2002-го, чи початок 2003 року. Поїхала в управління культури спитати, коли буде табличка. Сказали, що у 2006 р. Тоді я почала використовувати кожну нагоду нагадати про необхідність встановити її швидше. Зрештою, нову дошку було встановлено у серпні 2003-го, до Дня міста».
Настільна гра продовжила тему популяризації бурхливого літературного процесу, що мав місце у роки, коли Харків був столицею УРСР.
Навколо цього проекту об’єдналося одразу кілька небайдужих до вітчизняної історії творчих інституцій, які створили дійсно якісний і предметний культурний продукт. Він демонструє, що сучасні українські музеї вже не є складськими приміщеннями для запилених артефактів, кажуть співробітники Літмузею.
До слова, оригінальні ігри на основі музейної колекції — світовий тренд. Їх використовують і як освітній матеріал, і як сувенірну продукцію.
