Презентація першої книжки про протистояння населення окупованого півострова російській агресії з аншлагом відбулася у багатьох містах України.
Автори книжки зуміли зібрати унікальну добірку документальних свідчень очевидців драматичних подій навесні 2014 року, а також записати історії людей, які пережили репресії та шалений тиск із боку представників країни-агресора у подальшому.
Понад півсотні оповідань спростовують міфи про те, що «кримчани не намагалися чинити опір та добровільно вибрали Росію».
Книжка, видана за підтримки Українського iнституту національної пам’яті, дає відповіді на питання: як насправді півострів Крим виявився під контролем Росії, чим це обернулося для його жителів, які методи застосовували спецслужби країни-агресора до людей, домагаючись покірності мирного населення, та як змінювалося життя кримських татар.
У книжці представлені історії кримських політв’язнів, зокрема, Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Володимира Балуха, які вже понад сто днів голодують у російській в’язниці «Білий ведмідь» та в катівнях сімферопольського СІЗО.
— Вихід у світ книжки «Люди сірої зони» — важлива подія не тільки для всіх жителів окупованих Росією українських територій, а й для людей у всьому світі, — упевнений представник Президента України в АРК Борис Бабин. — Вона прориває той інформаційний вакуум, який штучним шляхом намагаються створити співробітники спецслужб країни-окупанта. Я впевнений, що за цим історичним збірником підуть й інші видання, які правдиво розкажуть про життя простих людей в умовах окупації півострова Крим Росією. Вся ця бібліографія стане основою для навчання дітей у школах та інших навчальних закладах України на довгі роки.
Збірка «Люди сірої зони» стане свідченням анексії Криму та народного опору. Це структурована документальна інформація у трьох розділах: від кримського Євромайдану до «Кримської весни», живі свідоцтва про російські репресії в Криму, а також розділ «У кримських катівнях».
Збірка оповідає й про сучасні реалії на окупованому півострові, коли людям доводиться жити в умовах несвободи слова та хронічному страху за своє життя.
За словами авторів збірки, є надія, що книжка «Люди сірої зони» буде перевидана англійською, французькою та іншими мовами світу. Це допоможе Україні донести свою позицію щодо силового захоплення півострова Крим Росією людям в усьому світі.
Збірка стане в нагоді правозахисникам, які гідно представлятимуть нашу країну на різних заходах міжнародного рівня, донести до світової спільноти, що кримчани люблять Україну. Книжка «Люди сірої зони» стане відмінною доказовою базою у різних міжнародних судах, свідченням на користь того, що навесні 2014 року Росія пішла на військовий злочин та захопила український півострів.
— Працювати над книжкою було дуже цікаво, тому що перед нашими очима проходили долі людей, що зіткнулися з драматичним для Криму періодом життя, — розповідає журналістка Анна Андрієвська. — Співрозмовники багато годин поспіль могли розповідати про пережите, але при цьому їхнi руки тремтіли, а на очі мимоволі наверталися сльози. Особисто я була змушена у 2014 році покинути рідний Крим через тиск із боку незаконних паралімітарних угруповань та співробітників російських спецслужб. Наша книжка — яскраве свідчення того, що жертви окупації, люди, які не мали владних повноважень, але сміливо виступили проти російської армії. Для них «приєднання» півострова до Росії стало початком життя у «сірій зоні» — території, де не діють закони цивілізованого світу.
Анна Андрієвська нарікає, що не має можливості повернутися додому, бо за публікації на підтримку українського Криму її ім’я внесли до списку терористів та екстремістів на території РФ.
За словами мужньої жінки, окупанти старанно зачищають півострів від усього українського, позбавляють людей їхньої історії та права голосу, а тих, хто не згоден із репресивними методами Кремля, заарештовують, викрадають або просто вбивають так, щоб неможливо було знайти слідів.
— Ідея створити цю книжку виникла два роки тому, і за цей період часу у нас відбувся мільйон зустрічей із людьми, які пережили репресії на території окупованого Криму, — розповідає співавтор книжки «Люди сірої зони» Олена Халімон. — Нашими співрозмовниками стали учасники акцій протесту, а також правозахисники, з якими ми були знайомі особисто. Люди по-різному реагували на пропозицію розповісти про пережите. Деякі відмовлялися з нами спілкуватися, а інші йшли назустріч, але наполягали на тому, щоб їхні справжні імена та прізвища були приховані з міркувань безпеки. Усі ці живі свідчення говорять на користь того, що українські громадяни активно чинили опір окупації півострова Крим, а основна провина лежить на чиновниках, які допустили здачу українських територій.
За словами авторів книжки «Люди сірої зони», багато з тих, хто ходив по Сімферополю навесні 2014 року та розмахував триколорами, стали жертвами російської пропаганди. Ці люди вже розкаюються в тому, що зробили, адже зрозуміли, що Росія — це не те, про що їм розповідали по телевізору. Їх заманили у рабство обіцянками про великі пенсії та зарплати, але «щастя» тривало недовго.
Як тільки країна-агресор отримала бажане, «використаних» людей просто викинули, як непотріб, а ті пенсії та зарплати, які спочатку справді збільшили, без жодних сумлінь швидко скоротили удвічі.
З урахуванням того, що окупований Крим виявився в ізоляції спільноти, ціни на основні продукти харчування різко підскочили вгору, обігнавши навіть розцінки московських супермаркетів.
— Заручниками Кремля зараз є всі два з половиною мільйони жителів півострова Крим, — продовжує свою розповідь журналістка Анна Андрієвська. — Адже співробітники спецслужб Росії можуть увірватися до житла кого завгодно з кримчан, провести там незаконний обшук та нашвидкуруч сфабрикувати кримінальну справу за звинуваченням у тероризмі. Для багатьох історія кримчанина Олега Сенцова стала символом боротьби з репресивною машиною Росії, надихає на продовження опору. Багато людей до цих пір не здалися на милість країни-агресора і з нетерпінням чекають, коли Крим повернеться до складу України.
Свідки доленосних подій у Криму піддали розголосу факти, як верхівка Криму в 2014 році активно поширювала чутки про розвал України, як бойовики з Росії відпрацьовували політичне замовлення за гроші, а на вулицях розклеювали плакати з провокаційним змістом.
Описана у книзі «Люди сірої зони» історія життя українця Євгена Панова, який став «кримським диверсантом» не зi своєї волі. Чоловік згадує, як його попросили підвезти людей до адміністративного кордону з окупованим Кримом, потім ударили по голові чимось важким, а прокинувся він уже у тюрмі, де й дізнався, що його звинувачують у тероризмі.
Школярі розповідають, як змінювалася поведінка вчителів, коли дорослі переставали вітатися з тими, хто розмовляє українською мовою. Пенсіонери діляться своїми оповіданнями про те, як доводиться виживати на ті гроші, які скупо кидає їм російська влада. Є свідчення людей, що побували у полоні кримської «Самооборони» та зараз відверто розповідають про це.
Люди пояснюють, що для них окупація почалася 27 лютого 2014 року, коли у Сімферополі було захоплено будівлю Кримського парламенту. Свідки подій розкривають правду, що зібратися на акцію протесту їм не дали куплені Кремлем силовики.
Люди свідчать, що Севастополь просто вимер у доленосні дні лютого 2014 року, зате переодягнені провокатори з Росії відчували свою безкарність. Відверто говорять, як через Керченську переправу з боку Росії перевозили численні автобуси з провокаторами. Ці бойовики насамперед йшли до храмів Московського патріархату, переодягалися там у форму «самооборони» та цивільний одяг, після чого сідали в автобуси та роз’їжджалися по всій території Криму.
Пізніше саме вони ставали «активістами» проросійських мітингів у різних містах півострова, видавали себе за проросійськи налаштованих кримчан, провокували людей на конфлікти з патріотами України. А ось справжні місцеві жителі перебували у стані переляку через те, що їхніми вулицями їздили танки та ходили військовослужбовці з автоматами.
— Не секрет, що ще десять років тому при храмах Московського патріархату жили так звані «козачки», які готувалися до захоплення Криму Росією, — розповідає співавтор книги «Люди сірої зони» Олена Халімон. — Це була чітко запланована акція, яка тривала фактично з 1991 року, як тільки Україна заявила про свою незалежність. А ось сучасна ситуація, яку переживають кримчани, нагадує воєнний стан, коли анексований півострів став територією страху.
Був присутній на презентації історичного збірника і знаменитий архієпископ Кримський владика Климент, який розповів, що напередодні анексії Криму в церкві сталося справжнє знамення.
Під час служби у Євпаторійському храмі владика звернув увагу, що на хресті Спасителя з’явилася прозора рідина, схожа на сльози. Чудо засвідчили численні очевидці, а настоятель храму попередив, що Крим стоїть напередодні великих та драматичних подій.
— Книга «Люди сірої зони» — справжнє історичне свідчення про те, що півострів Крим став жертвою агресії російських окупантів, — пояснює владика Клемент. — Люди, які розповіли свої життєві історії, подолали свій страх перед репресивною машиною Кремля, і вже за це їм потрібно подякувати. Коли читаєш цю книгу, в голові проноситься повна картина драматичних подій, що перевернули життя простих мешканців півострова.
За словами авторів книги, вже є відгуки читачів, які дякують, що їм відкрили очі на те, що відбувалося у момент анексії півострова навесні 2014 року. Люди вдячні за книгу, а також за те, що всі розповіді написані живою мовою та точно відновлюють порядок доленосних подій у Криму.
Гості презентації першого в Україні історичного збірника «Люди сірої зони» також змогли переглянути документальний фільм Олега Чайки «Острів Крим — дежавю». Український режисер визнає, що свою роботу зробив швидко, адже свідків анексії Криму Росією виявилося більш ніж достатньо.
