Словами Гімну України у виконні Руслани Лижичко закінчувався концерт «Батурин. Ренесанс Незалежності» ближче до опівночі у День прапора.
«Ще не вмерла України ні слава, ні воля.// Ще нам, браття українці, усміхнеться доля...» — було логічним завершенням наповненого українською музикою і любов’ю до своєї країни трохи не п’ятигодинного дійства у Гетьманській столиці. Звучали «Квітка-душа» у виконанні Тоні Матвієнко; всотана з материнським молоком чи не кожним пісня «Їхав-їхав козак містом…» в оригінальному аранжуванні гурту Kozak System; вражала двоголоссям вокалістів Івана Леньо і Каті Chilly лемківська тужна «А вже тому сім літ буде».
«І хай зараз так недоречно// Мене хвиля щастя накрила,// Та хтось розпрямляє плечі,// А я розправляю крила!..» — допомагали співати Олександру Положинському з гуртом «Тартак» чисельні слухачі у вишиванках і звичайному одязі, хтось — із прапорами на флагштоках чи просто у руках.
За підрахунками організаторів, перед Днем Незалежності у місті гетьманської слави побували понад 10 тисяч людей.
Сучасний Батурин iз населенням до 3 тисяч від 2008 року має статус міста. За останнє десятиліття відродилася Гетьманська столиця, яку за наказом Петра І — за зухвалість Івана Мазепи стати союзником шведського короля Карла ХІІ — 2 листопада 1708-го знищили вщент із жінками і дітьми включно (історики нараховують до 15 тисяч жертв тієї страшної трагедії).
Населений пункт у Бахмацькому районі Чернігівської області на річці Сейм нині став потужним центром історичної пам’яті і туризму.
Вражають візуально і, насамперед, історією три окремі великі екскурсійні локації, усього 35 об’єктів заповідника: Палац Розумовського ще з кількома будівлями поруч і парковою зоною; Цитадель і парк «Кочубеївка» з Будинком генерального суду.
За концентрацією історико-культурних пам’яток Батурин став в один ряд із Києвом і Черніговом, а вирізняє його винятково український дух.
Те, що майже все — відтворено, в контексті непростої історії міста лише підсилює переконання, що не нищила б століттями Україну Росія, давно б були ми повноцінно у цивілізованій Європі.
Концерт-фестиваль «Батурин. Ренесанс Незалежності» ініціювала переможниця «Євробачення-2004» Руслана, щоб разом із друзями-виконавцями на одній сцені представити українські рок і етніку в супроводі симфонічного оркестру «Київська камерата» під керівництвом композитора Івана Небесного.
Видовищним концерт зробили емоційно сильні постановки львівського балету «Життя» — танцівників, які разом із Русланою показували усьому світу «Дикі танці». Русланка, як зі сцени називала себе співачка, представила чотири прем’єрні пісні: «Зірки», «Дівоча ніч», «Ще не вечір», «Я люблю».
Органічно вписалися у сценічне дійство виступи українсько-канадського скрипаля-віртуоза Василя Попадюка, якого називають сучасним Паганіні, та людини-оркестру Олеся Журавчака, який одночасно грає на кількох старовинних українських інструментах.
«Ідея Руслани прекрасна, адже завдяки фестивалю ми зможемо привернути увагу людей до Батурина, щоб вони їздили до нього на екскурсії, вивчали історію України взагалі та цінували нашу культуру», — каже співачка Тоня Матвієнко.
Серед гостей міста були благодійники Микола Кочерга з Чикаго, уродженець Батурина, і Грегор Розумовський з Відня, прямий гетьманський нащадок.
Меценатом концерту-фестивалю «Батурин. Ренесанс Незалежності», зокрема і телевізійної трансляції на каналі UA: Перший, став Євген Сур, уродженець Конотопа. До речі, це вже другий зініційований Русланою Лижичко концерт у Батурині, який підприємець підтримав фінансово.
Ствердно можна перефразувати слова Івана Мазепи «Батурине, дай сил мені на подвиг для Вітчизни», які обрали організатори слоганом благочинного дійства «Ренесанс Незалежності».
