Вчителі, що наповнюють ВВП: рецензія на книжку Аманда Ріплі «Розумники. Як виховати успішну особистість»

Міжнародна система тестування PISA дозволяє оцінювати вміння дітей читати, рахувати, логічно й критично мислити, користуватися базовими знаннями з природознавства та соціології — порівнювати показники з навичками однолітків з інших держав.

 

Піввіковий моніторинг, що включає 18 тестувань, демонструє зміни в рівнях освіти.

 

Аманда Ріплі проаналізувала результати цього моніторингу та враження трьох американських підлітків, які за обміном навчалися в державних школах Польщі, Південної Кореї, Фінляндії, а також кореянки, котра певний час училася в США, й узагальнила їх: «Розумники. Як виховати успішну особистість» (К.: K.Fund, 2017).

 

Насправді висновки авторки доволі прості, їх здатні зрозуміти навіть члени Академії педнаук України. Головний: «Школа — не фабрика покори, а фабрика знань»; успішною є та школа, в якій немає дітей, що нудьгують.

 

Усе тримається на вчителях — рівень видатків на освіту загалом і одного учня зокрема, наповненість класів (крім початкової школи), рівень технічного оснащення самі собою не зумовлюють покращення показників дітей.

 

Цікаво: за результатами PISA Сполучені Штати посідають посереднє місце, хоч різноманітних тестів складається там багато і постійно, а от фінські діти, лідери PISA, мають лише один дуже серйозний іспит наприкінці школи і він реально впливає на їхнє майбутнє (із зарплатнею включно). Про «освітню істерику» в Південній Кореї годі й згадувати: за підсумками тестів учні потрапляють в один із трьох провідних університетів, що майже автоматично обумовлює все подальше життя. 

 

Освітні держави вірять у вимогливість: «Рівність — головна цінність справедливості, підкріплена коштами й узаконена відстроченим сортуванням — точна ознака вимогливості».

 

Незалежність учителя — ознака вимогливості: вчителі та директори шкіл мають достатню свободу дій, щоб працювати, як підказує професійне чуття, а не міністерські обіжники. Вони звітують про результати, але незалежні у виборі методів.

 

З іншого боку, це — й свобода дітей, адже наполеглива праця передбачає невдачі, бо неможливо чогось досягти не помиляючись. Вимогливість і свобода формують у дітей такі надзвичайно важливі для подальшого компетентного життя риси характеру як цілеспрямованість, наполегливість, працездатність.

 

Педагогіку започаткував Ян Амос Коменський, розробивши класно-урочно-предметну систему; Й.Г.Песталоцці наголосив на розвитку здібностей дитини; розробник тесту PISA Андреас Шляйхер ще в юності зробив висновок: «Не можна виміряти те, що має значення в педагогіці, — людські якості… Тобто в педагогіці немає нічого наукового, і саме тому я обрав фізику».

 

Може, час шукати своїх Шляйхерів і фінансувати їх, а не Академію педнаук?