Лідер вірменських протестів Нікол Пашинян у середу, 2 травня, закликав протестувальників зробити перерву в кампанії громадянської непокори задля проведення переговорів iз правлячою партією, повідомляє «Німецька хвиля».
Після того як транспортні мережі Вірменії були заблоковані, глава правлячої Республіканської партії Вірменії Ваграм Багдасарян заявив у парламенті, що його партія не висуватиме свого кандидата на посаду прем’єр-міністра країни і проголосує за того, кого висунуть інші партії. Єдиним кандидатом залишається нині Пашинян.
Друга спроба обрати прем’єра відбудеться 8 травня.
Гарячі кавказькі хлопці
Цілий день 2 травня Вірменія була паралізована акціями громадянської непокори прихильників Пашиняна.
У країні було заблоковано роботу залізниць, аеропортів, ускладнено рух основними дорогами. Пашинян оголосив кампанію тотальної непокори після того, як 1 травня його не змогли обрати прем’єр-міністром Вірменії.
Кандидатура Пашиняна на голосуванні за прем’єра 1 травня була єдиною. За неї проголосували лише 45 депутатів, проти висловилися 56, оскільки опозиціонера відмовилася підтримати Республіканська партія, яка має в парламенті більшість.
Її відходу від влади і жадають мітингарі. Пашинян закликав уряд не застосовувати силу для розгону протестів, оскільки це не вирішить політичної кризи.
Нагадаємо, що хвиля масових протестів у Єревані та інших містах Вірменії почалася після того, як колишнього президента країни Сержа Саргсяна було призначено в парламенті прем’єр-міністром.
Протестні акції не припиняються з 13 квітня. Під тиском протестувальників Саргсян 23 квітня подав у відставку.
Хоча правляча Республіканська партія ніби й зробила крок назустріч опозиції, але не відомо, що приховується за такою поступливістю.
Очевидно, що страх перед гнівом народу, але також, можливо, торги за гарантії недоторканності та безпеки капіталів для республіканців, які правили країною більше 18 останніх років.
Як і в решті пострадянських республік, окрім трьох країн Балтії, у Вірменії після розпаду СРСР утворились олігархічні клани, які змагаються за владу та, відповідно, контроль над усіма фінансовими потоками.
У перші роки незалежності при владі перебував єреванський клан, представником якого був перший президент Вірменії Левон Тер-Петросян.
До цього ж клану належав, принаймні був співробітником Тер-Петросяна, теперішній лідер протестного руху Нікол Пашинян.
1998 року Тер-Петросян подав у відставку внаслідок змови проти нього тодішнього прем’єр-міністра Роберта Кочаряна, міністра оборони Вазгена Саргсяна та міністра внутрішніх справ Сержа Саргсяна.
Всі вони належали до карабаського олігархічного клану. Новим президентом став Роберт Кочарян, а на наступних виборах — Серж Саргсян.
Боротьба кланів
Останній здобув довіру народу як польовий командир під час Карабаського конфлікту. Але на президентській посаді розкрився інший бік Саргсяна.
В обмін за підтримку Росії карабаський клан дозволив криміналізованому російському бізнесу перебрати під свій вплив усі ключові підприємства Вірменії.
А самі карабахці вже дерибанили те, що залишилось. Скажімо, брат президента Сержа Саргсяна — Александр — отримав прізвисько «Шурік 50 процентів», бо збирав 50% доходів з усіх представників вірменського бізнесу.
Тотальне безправ’я, розвал економіки та державний рекет набридли вірменам за роки правління карабаського клану.
Якщо представники єреванського клану нададуть гарантії недоторканності представникам карабаського, то Республіканська партія підтримає кандидатуру Нікола Пашиняна під час голосування у парламенті 8 травня.
Можливо, що буде досягнута домовленість про входження до складу уряду представників обох кланів, щоб кожен мав за собою певний сектор економіки — таку собі дійну корову.
Якщо домовитися не вдасться і кандидатуру Пашиняна знову провалять, то будуть оголошені дострокові парламентські вибори.
Росія наразі не втручається в події у Вірменії, а лише пильно спостерігає за ними. Пашинян уже запевнив Москву, що відносини з нею залишаться незмінними, тобто дав гарантії російським економічним інтересам та політичним впливам Кремля у цій частині Кавказу.
Кремлю байдуже, яким буде прізвище її чергового васала в Єревані. Хоча, зрозуміло, що сумніви стосовно експресивного та не досить передбачуваного Пашиняна залишаються.
Пашинян і сам виступає за дострокові вибори парламенту Вірменії. Але час грає проти нього. У разі оголошення дострокових виборів у правлячої Республіканської партії (карабаського клану) з’явиться час оговтатися та зміцнити свої сили. І залишитися при владі.
Про це розповів в інтерв’ю «Євроньюс» політолог Степан Григорян: «Якщо відбуватиметься зволікання і так далі, то, ви знаєте, ситуація в таких випадках «розпливається». Тобто вони (оточення Пашиняна. — Ред.) виграють вибори, якщо вони відбуватимуться швидко, на підйомі ось таких громадянських настроїв».
При цьому Григорян виключає застосування насилля у Вірменії навіть за ще більшого загострення ситуації, оскільки силові структури проголосили свій нейтралітет.
