Смерть гривні

08.10.2003
Смерть гривні

      Від понеділка українські фінансові установи не отримують від Нацбанку одногривневі банкноти. Таким чином установа Сергія Тигіпка почала поступово виводити з обігу паперові гроші, щоб замінити їх на металеві. До речі, «папірці» номіналом 1 гривня зовсім не друкують із початку року, отож за рік-два вони повністю вийдуть із вжитку і перейдуть до колекцій нумізматів.
     
Го­ло­ва Нац­бан­ку Сер­гій Ти­гіп­ко та­ки до­вів по­лі­тич­ний про­ект з уві­ко­віч­нен­ня се­бе ко­ха­но­го до кін­ця: те­пер грив­ня ос­та­точ­но ста­не «ко­пій­кою». За офі­цій­ною вер­сі­єю, по­діб­на за­мі­на па­пе­ро­вих гро­шей на ме­та­ле­ві по­яс­ню­єть­ся тим, що бан­к­но­ти хоч і на­ба­га­то де­шев­ші за вар­тіс­тю ви­го­тов­лен­ня, нас­п­рав­ді за­над­то час­то пот­ріб­но «під­д­ру­ко­ву­ва­ти», що в під­сум­ко­во­му ре­зуль­та­ті на­ба­га­то до­рож­че. Так, цьо­го ро­ку на ви­го­тов­лен­ня гро­шей НБУ вит­ра­тив біль­ше 200 міль­йо­нів гри­вень са­ме че­рез те, що до­ве­ло­ся від­нов­лю­ва­ти май­же весь «бан­к­нот­ний вал» – «па­пір­ці» бу­ли у кри­тич­но­му ста­ні й ду­же зно­ше­ні. За­мість зна­йо­мої «оди­нич­ки» з Володимиром Великим з лицьо­во­го бо­ку і ру­ї­на­ми Хер­со­не­са зі зво­рот­но­го ма­ти­ме­мо мо­нет­ну грив­ню, прак­тич­но без­ли­ку, де на авер­сі заз­на­че­но ли­ше но­мі­наль­ну вар­тість, а на ре­вер­сі – Ма­лий герб Ук­ра­ї­ни.

      Ав­то­ри «УМ» не­од­но­ра­зо­во під­к­рес­лю­ва­ли, що з пог­ля­ду іс­то­рії грив­ня ві­доб­ра­жає ста­нов­лен­ня Ук­ра­ї­ни як дер­жа­ви, сим­во­лі­зує не ли­ше її по­лі­тич­ну, а й фі­нан­со­ву не­за­леж­ність. Тож за од­но-, дво- та п’­ятиг­рив­не­ви­ми ку­пю­ра­ми на­віть дош­кіль­ня­та ма­ють змо­гу вив­чи­ти па­ру-трій­ку ви­дат­них спів­віт­чиз­ни­ків, а та­кож виз­нач­них місць на­шої дер­жа­ви. Зви­чай­но, мож­на пос­ла­ти­ся на іс­то­рич­ний факт: спер­шу грив­нею бу­ла мід­на мо­не­та у дві з по­ло­ви­ною ко­пій­ки, зго­дом — у три, і, на­реш­ті, наз­ву «гри­ве­ник» діс­та­ла у на­ро­ді сріб­на мо­не­та вар­тіс­тю у де­сять ко­пі­йок. Про­те, при­мі­ром, пер­шою офі­цій­ною на­ці­о­наль­ною ва­лю­тою Ук­ра­їн­сь­кої На­род­ної Рес­пуб­лі­ки став кар­бо­ва­нець. Грив­ня фі­гу­рує в но­віт­ній іс­то­рії Ук­ра­ї­ни ли­ше по­чи­на­ю­чи із 1918 ро­ку, піс­ля пе­ре­хо­ду вла­ди до рук Ди­рек­то­рії. Між ін­шим, са­ме па­пе­ро­ва, бо так де­шев­ше і зруч­ні­ше.

      Утім що­до фун­к­ці­о­наль­нос­ті мо­нет спе­ці­а­ліс­ти Нац­бан­ку виз­на­ють, що в обі­гу по­пу­ляр­нішi па­пе­ро­ві бан­к­но­ти. Бо з ко­пій­ка­ми ці­ла ха­ле­па: їх зов­сім ма­ло по­вер­та­єть­ся на­зад у бан­ки, а знач­но біль­ше осі­дає у тор­го­вель­ній ме­ре­жі чи гу­бить­ся у ки­ше­нях гро­ма­дян, роз­ка­зу­вав сво­го ча­су го­ло­ва наг­ля­до­вої ра­ди НБУ Ана­то­лій Галь­чин­сь­кий. Біль­ше то­го, на­віть га­зе­ти сво­го ча­су пи­са­ли, що, на від­мі­ну від па­пе­ро­вих гро­шей, ре­аль­на вар­тість 25, 50 ко­пі­йок і «ко­пій­ча­них» гри­вень ви­ща за но­мі­наль­ну, отож се­ред на­ро­ду мод­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти «твер­ді» гро­ші не за пря­мим приз­на­чен­ням, а як ме­тал для різ­них пот­реб, у то­му чис­лі й на ек­с­порт. Так що й мо­не­ти до­ве­деть­ся «під­ш­там­по­ву­ва­ти». А Сер­гій Ти­гіп­ко у сво­є­му на­ма­ган­ні на­чеб­то зе­ко­но­ми­ти на дру­ку­ван­ні па­пе­ро­вих гро­шей про цей факт за­бу­ває.

      Щоб з’­ясу­ва­ти, скіль­ки грив­не­вих «ко­пі­йок» пе­ре­бу­ває в обі­гу і виз­на­чи­ти міс­ця їх скуп­чен­ня, мі­сяць то­му Нац­банк на­віть роз­по­чав за до­по­мо­гою те­ри­то­рі­аль­них уп­рав­лінь спе­ці­аль­ний мо­ні­то­ринг. За по­пе­ред­ні­ми да­ни­ми, в Ук­ра­ї­ні «хо­дить» 3,2 мільяр­да «різ­но­ка­лі­бер­них» мо­нет. Вод­но­час бан­кі­ри з’­ясу­ва­ли, що на кож­но­го гро­ма­дя­ни­на Ук­ра­ї­ни при­па­дає приб­лиз­но по 67 ко­пі­йок, зок­ре­ма по 19 де­ся­ти­ко­пі­й­ча­них, по 10 «дву­шок» та по 9 «п'ятач­ків». Те­пер на­ші ки­ше­ні об­тя­жу­ва­ти­муть ще й грив­ні.

  • Коли вона не працює...

    Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>

  • На небезпечно малій висоті

    «Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>

  • Смугаста, мов Тигр

    «Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>

  • Віщий бабак

    ...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>

  • Медові ріки на Дніпрових берегах

    Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>

  • Імітація навколо «саркофага»

    «Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
    Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>