Щороку рівень злочинності у Києві зростає на 15%. Щодня на патрулювання столиці виїжджає понад сто поліцейських автомобілів.
На один патрульний екіпаж припадає в середньому 10 викликів за день (без урахування самозвернень громадян до поліції на вулиці та ситуацій, коли патрульні зупиняють автомобілі за порушення правил дорожнього руху).
Але часто жертви правопорушень вважають свою проблему не вартою уваги для поліції і намагаються вирішити конфлікт самостійно.
За словами креативного продюсера проекту «102. Поліція» на каналі «2+2» Ольги Земкової, головна мета й полягає в тому, щоб показати і саму роботу патрульних, i те, що це не просто люди, які автоматично виконують свої обов’язки, а люди, які хочуть і можуть справді допомогти.
«Ми приводимо глядача до того, що людина завжди може звернутися по допомогу в поліцію, навіть якщо їй ця ситуація здається дуже простою, наприклад, побутовий конфлікт, сімейна сварка чи сімейне насилля над жінкою. У нас 95 % жінок не знають, що можуть зателефонувати в поліцію з цього приводу. Їм здається, що їхня маленька сімейна проблема не вартує того, щоб викликати поліцію. Але це не так», — коментує «Україні молодій» Ольга Земкова.
«102. Поліція»— українська адаптація німецького формату «102. Police», відзнятого та відомого в багатьох європейських країнах.
Як наголосив продюсер проекту Кристоф фон Іссендорф (німецька продакшн компанія Constantine Entert ainment GmbH, яка знімає скриптед-реаліті на замовлення «2+2»), родзинка проекту в тому, що жодних сценаріїв не використовують.
Моделюють ситуації найпоширеніших в Україні правопорушень, історії беруть із повідомлень патрульної поліції.
У «102. Поліція» беруть участь не професійні актори, а справжні патрульні. У поліцейських — звичайний робочий день, вони перебувають у патрульній машині, отримують виклик, навіть не знаючи, справжній він чи ні, виїжджають розбиратися з ситуацією, діють згідно з робочими інструкціями, а потім — коментують власні дії.
«Найскладніше під час зйомок — розтягнути задоволення режисера, — ділиться з «Україною молодою» враженнями учасник проекту, старший лейтенант поліції, інспектор Євген Фіщук. — Тому що ми прибуваємо на виклик і відпрацьовуємо його блискавично. Ситуацію ми професійно змодельовуємо вже з перших хвилин: розуміємо, в чому суть, бачимо агресора та жертву і не дозволяємо агресору далі розвивати події. Але режисерові потрібно, щоб ситуація була зрозуміла не тільки нам, а й глядачеві. Тому доводиться розтягувати, щоб глядач зрозумів, із чого конфлікт розпочався і до чого він може призвести».
Правопорушників та жертв грають теж не професійні актори. У них теж немає сценарію, але, на відміну від патрульних, вони проінструктовані, що мають робити.
У героїв немає прописаних реплік, тому шоу виходить дуже живим та емоційним.
«Є певне ставлення до поліції, яке триває ще з часів міліції. Люди бачать частину нашої роботи, тому доводиться їм пояснювати, в чому вона полягає, — каже Євген Фіщук. — Коли когось затримують, люди бачать тільки кінцеву точку, і не бачать попередньої. Потрібно ставитися до цього з розумінням. Ми ж працюємо для людей, але фідбека від них немає. Або коли потрібно запросити когось, щоб бути свідком. Доводиться просити багатьох людей, перш ніж знайдеш свідомого громадянина, який погодиться».
Глядачі матимуть змогу дивитися телепроект про всі залаштунки роботи патрульних із 2 квітня: 240 найрізноманітніших історій.