Вистава йде на одному нерві

14.02.2018

Я йшла у Київський театр оперети з відкритим серцем, щиро бажаючи успіху творцям спектаклю «Маруся Чурай» за геніальним твором Ліни Костенко.
 
Розуміла всю складність поставленого завдання: втиснути у дві години великоформатний поетичний твір. Трохи побоювалася як і такого модного нині «осучаснення», так і традиційного набору архаїки.
 
Але все перемагала моя безмежна віра в сам текст Ліни Василівни, адже він настільки «пекучий» і потужний, що мав би прорватися крізь усі перепони. 
 
Одразу скажу, що саме тексту Ліни Василівни мені забракло, багато сюжетних ліній роману залишилося, що називається, «за кадром».
 
Сценарист і режисер Сергій Павлюк виокремив тільки одну — але найголовнішу — історію кохання і зради. І полонив серця глядачів.
 
Маємо надзвичайно чуттєву, душевну виставу, глядач сміється, журиться і плаче разом з акторами.
 
Вся вистава йде на одному нерві, пісні, хореографічні вставки, візуальний ряд — усе підпорядковано дії, все у розвитку, з кожною мізансценою наростає напруження, звичайні піщані насипи видозмінюються, стають то прахом, то часовим плином, то вежами, то витолоченою, спаленою землею, казанки — незмінний атрибут селянської оселі, перетворюються на шоломи, а потім на церковні дзвони, які тривожно б’ють на сполох. 
 
На диво органічна Тетяна Дідух у ролі Марусі Чурай. Її голос буквально прорізає всі звуки, якими насичена вистава.
 
Маруся Чурай дитинна, беззахисна і водночас сильна, дуже цілісна особистість. А Гриць (Олексій Кириллов), як Гриць, він буквально списаний з натури. З нашого сьогодення.
 
Дороги, які ведуть його до зради банальні, зрозумілі, і від того ще більш моторошні.
 
Він виправдовується, він знаходить для себе пояснення, тож і глядачеві залишається або пожаліти, або засудити, та все ж замислитися, чи всі скарби на світі варті втраченого, зрадженого кохання, якщо разом iз ним втрачаєш душу. 
 
Запам’ятався геніальний вихід на сцену Богдана Хмельницького. Знаменитий монолог гетьмана, коли він виправдовує піснярку.
 
І тим ставить крапку у безконечній суперечці про провину Марусі. Єдиний раз, коли тишу було перервано оваціями. Сам суд за драматургією постійно про щось нагадує.
 
Телевізійні політичні шоу, чи засідання наших депутатів. Демонстація пихи і гра амбііцій. 
 
Вистава «Маруся Чурай» надзвичайно заряджена різними енергіями, саме на це я схильна списувати те, що не завжди голоси акторів виразні і зрозумілі, проковтуються слова, іноді не виділяється зміст. Як не дивно, це особливо стосується чоловічих ролей.
 
Хочеться вірити, що вистава буде шліфуватися, з кожним показом звучатиме виразніше, прозоріше, і її полюбить не лише український глядач, бо вона про війну і зраду, про те, що болить, про витоки наших поразок і майбутніх перемог.
 

  • Страшне в Одесі

    Страшне в Одесі. Загинуло 8 людей (за попередніми даними) в готелі Токіо Стар. Згоріли в пожежі >>

  • Ще не вмерла Україна

    Я чую знову і знову, що тому чи іншому моєму співгромадянинові не подобається наш національний гімн. А ви знаєте, що "кумір міліонов" таки поміняє і гімн, і прапор. Поміняє не з великої любові до прапору і гімну, а тому щоб продемонструвати всьму світові, що в Україні немає святинь, немає констант >>

  • Звільнення Безсмертного - це тактика малих поступок агресору

    Звільнення Романа Безсмертного відбулося через подачу ним об’єктивної актуальної ситуації на Донбасі. Вирішальною підставою для відставки, на мою думку, стала його заява про те, що після загибелі поблизу Маріуполя чотирьох морських піхотинців, Україні слід призупинити участь у мінському форматі >>

  • Про війну громадянську і не громадянську

    В Україні не громадянська війна хоча б тому, що в наших ворогів немає ніякого альтернативного образу України. Більше того, вони взагалі не визнають існування українців як окремої нації, вважаючи Україну штучним утворенням, відірваним підступними австро-угро-англо-саксами, поляками, німцями та іншими >>

  • Мудрістю і не пахне

    Без реалізації національної ідеї на основі поезії-вчення Тараса Шевченка повноцінну, самодостатню державу ми не побудуємо, не відбудеться справжнє національне відродження. >>