«Доведи, що служила!» Як бійчиня Майя повертається до мирного життя

31.01.2018
«Доведи, що служила!» Як бійчиня Майя повертається до мирного життя

Понад 6 тисяч жінок брали участь в АТО в 2014—2017 роках. Частина із них уже демобілізувалася і вирішує чимало проблем, пов’язаних з отриманням пільг.

Зазвичай жінка, яка перебувала в АТО з перших днів як доброволець, не має військового квитка, і час від часу їй доводиться чути слова: доведи, що ти була на службі.

Волинянка Майя Москвич перебувала в АТО з 2014 року у складі кількох батальйонів.

Спочатку це був батальйон Національної гвардії України імені генерала Кульчицького, потім батальйон спецпризначення «Гарпун», і нещодавно дівчина звільнилася із «Миротворця» за станом здоров’я.

Зараз Майя намагається отримати пільги, які передбачені АТОвцям, а натомість зіштовхується із суворою реальністю.

Як це — побути частиною системи

Майя Москвич була активною учасницею Революції гідності. Очолювала Всеукраїнську громадську організацію «Національний альянс». 
 
За активну діяльність на Волині місцеві судді навіть одягнули дівчині електронний браслет: вона з іншими активістами перевернули портрети Віктора Януковича.
Після Майдану, з перших днів АТО, громадська активістка вирішила піти добровольцем.
 
Дівчина розповідає, що отримала дуже цікавий досвід у батальйоні Кульчицького. Наприклад, там їй та ще одній дівчині вдалося «розколоти» сепаратистку, яка в тому числі зберігала гранату:
«Хлопці її допитували, вона вдавала, що нічого не має, і нас двох попросили з нею поговорити. Мовляв, жіночі розмови на кухні (сміється). І вона таки саме нам показала ту гранату. Заховала її у коробці з-під прального порошку». 
 
Оскільки жіночих професій на той час в АТО не було, то в батальйоні Кульчицького Майя деякий час офіційно була влаштована діловодом.
 
Аби зайняти такі посади, як дівчина хотіла, довелося важко.
 
«Змушена була виконувати перед­бачені посадою обов’язки. Мені це не подобалося.  Я ж не для того сюди прийшла. Тому зрештою добилася переведення на іншу посаду і можливості виїжджати на завдання разом з хлопцями», — пригадує вона.
 
Після завершення служби в НГУ Москвич звільнили в запас Збройних сил України.
 
«У військкоматі за місцем прописки чітко сказали, що ніде не передбачено в законодавстві, що мені повинні видати військовий квиток. На військовий облік можуть стати лише військовозобов’язані. Це всі чоловіки і жінки, які мають спеціальну освіту. В мене спецосвіти не було», — розповідає Майя.
 
Так і не оформлена, вона пішла служити в «Гарпун», а потім перейшла у «Миротворець».
 
«Миротворець» формувався з екс-співробітників МВС, які брали участь у миротворчих місіях, — пояснює Майя. Як і на перших етапах формування добробатів, туди входили найідейніші, але вже під час бойового шляху хтось гинув, виходив, хтось новий приходив. Коли я туди потрапила, то «Миротворець» уже дуже змінився, про його бойову славу я чула лише з переказів побратимів».
 
У «Миротворці» в роті Майї числилась iще одна дівчина, але по факту вона була у декретній відпустці, тому бійчиня перебувала серед хлопців сама.
 
Коли ж дівчина вирішила звільнитися через проблеми зі здоров’ям, то новий начальник штабу «Миротворця» їй сказав писати заяву на звільнення за власним бажанням, а то звільнить за статтею.
 
Передбачену законом премію за останні місяці роботи дівчина не отримала. Як і річну премію.
 
«Побратими, з якими я була в «Миротворці», кажуть, щоб я зверталася до суду, бо такого не повинно бути. Так, у «Миротворці» останній рік було важко. Найперше психологічно. Я спробувала, як це — побути частиною системи. Моя свобода, моє звільнення справді мені дорого обійшлося», — дещо розчаровано каже дівчина.

«Таких наказiв можна наштампувати безлiч»

Отримавши наказ про звільнення, Майя була сповнена відчуття свободи і намагалася стати на облік у Центрі зайнятості. Але і тут її чекала неприємна ситуація.
 
«У Центрі зайнятості мені сказали, що не поставлять на облік, як інших АТОвців, тому що немає військового квитка. В наказі про звільнення звучить: «З постановкою на військовий облік», тож я спробувала знову стати на облік у військкомат та отримати там військовий квиток. Розмова була такою, як і після НГУ: «Доведи, що служила!» — згадує дівчина.
 
І хоч скільки Майя пояснювала військовому комісару, що має всі накази про звільнення та зарахування на службу в НГУ, та його це не переконало, бо, мовляв, «таких наказів можна наштампувати безліч».
 
В Луцьку завдяки підтримці друзів та розумінню з боку Центру зайнятості дівчину таки поставили на облік без військового квитка.
 
Та це не єдина ситуація, коли відсутність військового квитка закриває Майї Москвич доступ до можливостей, передбачених для учасників бойових дій. 
 
Майя хотіла пройти курси англійської мови у Києві для колишніх військовослужбовців від НАТО, і там теж попросили у неї військовий квиток.
 
Її зацікавила охоронна сфера діяльності за кордоном, і, щоб подати документи на цю вакансію, обов’язковою умовою теж був військовий квиток.
 
«Проходження медико-соціальної експертної комісії і встановлення мого подальшого статусу теж потребує військового квитка. Тому мені здається, що якщо є якась юридична колізія, то держава повинна стати на сторону громадянина, тому що я ж не винна, що мені його не дають», — пояснює такі сумні реалії дівчина.
 
Одна знайома Майї теж зіштовхнулася з подібною ситуацією, і питання довелося вирішувати через міністерство.
 
Зараз до вирішення її проблеми залучено юристів, тож Майя сподівається, що найближчим часом таки отримає військовий квиток.

Робити те, що подобається

Несення служби та перебування у системі її змінило. І сьогодні вибір Майї — бути вільною та робити те, що подобається.
 
«Я вірю, що якщо через певні обставини я на собі відчула, як працює система, то це мені для чогось потрібно», — каже Майя.
 
Так після напруженого перебування в «Миротворці», де не існувало інших правил, окрім як «підкоряйся», дівчина вирішила: власна справа — це вихід, тому що надалі сприймати накази вже не має бажання: «Хочеться самій керувати своїм життям, часом, а не бігти на роботу, підлаштовуватись...
 
 І коли я думала, чим займатися, то мені чомусь захотілося щось саджати. Тримати в руках землю, щось живе, бути дотичною до природи», — розповідає Москвич.
 
Спочатку вона як учасниця АТО спробувала вибрати й отримати землю в Київській області. Однак змінилося законодавство, і в Держгеокада­стрі їй сказали, що тепер АТОвці можуть обирати землю лише з того переліку, який пропонують. У Київській області не пропонували нічого. 
 
«У моєї бабусі в селі є кілька соток землі. Хоча моє звільнення зі служби затягнулося, я восени все-таки встигла зробити маленький внесок у свою майбутню справу — за власні збережені кошти посадила невеличку пробну партію часнику», — розповідає дівчина. 
 
Аріна КРАПКА, журналістка, 
спеціально для УП. Життя