«На узбіччі знак «тут був асфальт»: рецензія на збірку «Виднокрай» Тараса Федюка
Поетичні книжки зазвичай іменують збірками. >>
Made in Ukraine по-дорослому: рецензія на книжку «10 успішних українських брендів»
24.01.2018
2017-го номінацію «Обрії» доповнено рубрикою «Бізнес / економіка / успіх».
Книжок цього напряму більшає на українському ринку лавиноподібно.
А десять років тому таку літературу фокусовано випускало лише київське «Видавництво Олексія Капусти».
Нині перекладено книжки чи не про всі найвідоміші світові компанії, але досі маємо приблизне уявлення про становлення українських виробників.
За радянських часів книжки про «трудову славу» підприємства входили до обов’язкового імідж-пакета кожного більш-менш успішного заводу-фабрики-колгоспу.
Ідея гарна, але безнадійно інфікована пропагандою.
Схоже, відраза до занапащеного жанру вивітрюється лише тепер — минулого сезону з’явилися два добрі зразки-путівники вітчизняним бізнесом: «10 успішних українських брендів» (Брустурів: Дискурсус) та «Стартап на мільйон. Як українці заробляють статки на технологіях» (Х.: Віват).
Звісно, щось таки виходило упродовж двадцяти п’яти незалежних років — украй епізодично.
Найперше пригадується книжка одного із засновників «Бліц-інформу» Володимира Чепового «Бизнес — самая честная Игра», що з 2002-го витримала три перевидання (останнє — К.: Самміт-Книга, 2016).
Утім, ті спогади стилізовані під повість — тобто, маємо до діла зміфологізований продукт.
2008-го вийшов нарис Ростислава Семківа «Іван Малкович, український видавець і поет» (К.: Атлант ЮЕмСі), де оповідано історію постання видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», нехай і не так детально, як хотілося б.
Ірина Славінська перетворює низку інтерв’ю з відомими персонами, серед яких і підприємці, на «Історії талановитих людей» у двох випусках (К.: Брайт Стар Паблішинг, 2014; 2015), і того ж 2015-го резонансно з’являється книжка «TheUKRAINIANS: Історії успіху» (Л.: Видавництво Старого Лева), що посідає друге місце в тогорічному рейтинґу.
Утім, три останні видання є радше PR-презентаціями, аніж журналістськими розслідуваннями.
«10 успішних українських брендів» та «Стартап на мільйон» також не дотягують до інтриги журналістського розслідування — негативний досвід згадано лише раз (недобросовісна конкуренція з боку «Епіцентру»).
Обидві книжки зосереджені на реконструкції успішно-позитивних починань, що таки перетворилися на бренди. Такі собі пізнавальні екскурсії, а почасти й навчальні посібники.
Справді дізнаємося чимало нового, починаючи з термінів («серійні підприємці», «сейлз-терапевти», «монетизація досвіду та репутації», «факапи, себто промахи» тощо).
Й навіть поповнимо суму своїх міфологічних знань, як-от: «Семмі — це божественний персонаж, покровитель мандрівників та авантюристів».
Декілька українських авантюристів-початківців назвали іменем свого патрона фірму з виготовлення чоловічих шкарпеток «небазарної естетики» — «Sammy Icon». Чи не божевільна затія?
Вітчизняний ринок спочатку так і подумав: «За перші три місяці хлопці продали близько сотні пар. Ціна однієї на той час становила 35 гривень».
Оскільки стартовий капітал ($15 тис.) на той час уже використали, ситуація адекватно описувалася поняттям «повна д...».
Та, либонь, втрутився сам Семмі, й помалу шкарпеткова фірма його імені впевнено опанувала ногами споживачів, включно з іноземними — нині «Sammy Icon» продаються у 16 країнах (від США до Нової Зеландії).
У бізнесових книжках цифри мають більш привілейований статус, ніж букви. Й автори обидвох рецензованих видань намагаються ставитися до них із належною увагою.
Дізнаємося, приміром, що перший Форум видавців у Львові (1994) «відбувся завдяки гранту фонду «Відродження» — $25 тис.», із жорсткою умовою придбати 3 комп’ютери на $18 тис.
А коли троє партнерів (Юрко Назарук, Андрій Худа, Дмитро Герасімов) замислили створити мережу «атмосферних закладів... на межі затишного простору, доброї кухні, театру й людських взаємин» — майбутній «!FEST», що починався з легендарної «Криївки» на львівській площі Ринок, — «взяли в банку «Львів» $534 тис.».
Звідки у вас капіталістичні гени? — запитують у своїх героїв-стартаперів автори обох книжок.
Виявляється, чи не всі мають досвід, подібний до того, що Гоголь запримітив у юному Павлуші Чічікові.
Олексій Малицький («Семмі») спогадує: «На морі, як був малий, робив із мушель «висульки» й продавав їх. Здавав у оренду велосипед за наклейки... У Дрогобичі відключали воду, а в нас була криниця. Я побачив у цьому можливість. Брав пляшки, кип’ятив їх, наливав туди води й розносив сусідам по 15 копійок».
А от що було далі — здебільшого укриває густий туман. Авжеж, бермудська зона «першого мільйона», недоторкана тема.
У книжці «10 успішних українських брендів» кволу спробу розвіяти корупційну тінь політики навколо бізнесу бачимо хіба у главі, присвяченій постанню «Української правди»: у квітні 2000 року гроші на запуск сайту дав Є.Марчук, тодішній кандидат у президенти — $2 тис. на місяць.
Але вже «у травні 2000 року в УП вийшла стаття «Претенденты в президенты, расслабтесь!», де журналістка Тетяна Коробова гостро критикувала Марчука.
Фінансування обірвалося миттєво. Наступного дня «Українську правду» виселили з офісу й забрали комп’ютери».
Натомість у книжці «Стартап на мільйон», де йдеться про ІТ-проекти, мало зрозумілі політикам, — про це нема нічого (окрім недавніх «масок-шоу» під час полювання силовиків на загадкові «сервери»).
Більше за те, у передмові доктора економіки, венчурного підприємця Євгена Ленґа читаємо: «Ми припинили спілкуватися з політиками й чиновниками — то марнування дорогоцінного часу... Створюємо екосистему».
Ця таємнича екосистема — справжня terra incognita для масового читача. Виявляється, «ІТ-галузь в Україні — друга за величиною сфера економіки після агробізнесу».
Та водночас — через оте невігластво політиків — 2016-го року Україну залишили понад п’ять тисяч ІТ-фахівців; втрачено мільярди доларів недоотриманого прибутку.
Але оптимізмові тих, що лишаються (як і їхньому успіхові, справді світовому), — можна щиро позаздрити.
Як радить голова спостережної ради Української асоціації міжнародних інвесторів Андрій Колодюк, «не проводьте багато часу у Facebook, читаючи страшилки, що час виїжджати з країни. Це піар-кампанії. Я не кажу, що нам треба заплющувати очі на реальність. Ми знаємо, що відбувається. Але я знаю й інше: реальність можна створювати... Що можна зробити в Америці чи Європі, якщо ви підняли на ваш стартап $500 тис. інвестицій? За такі гроші ви можете найняти півтори людини, з яких одна — юрист. За ті самі $500 тис. ви можете приїхати в Україну і знайти тут повноцінну команду й партнерів. Витрати на створення стартапу в Україні та Америці відрізняються в п’ять—десять разів».
Обидві книжки-номінанти багаті на такі ось розкуті порівняння та афористичні визначення.
Скуштуйте: «Банківське обслуговування важливе, а банки — ні» (Олександр Витязь, керівник Центру електронного бізнесу «Приватбанку»); «Ми не гарантуємо успіху, ми підвищуємо його ймовірність» (Андрій Федорів, піар-компанія «FEDORIV»); «Скотч — це уособлення тимчасового вирішення проблеми... Професійність — це коли ти робиш те, що ти говорив, і готовий за це відповідати» (Юрко Назарук, «!FEST»); «Комунікатор — от я хто» (Олександра Коваль, президент Форуму видавців); «Є в мене така мета — сьомий президент України. Це найпростіший спосіб пояснити, якого масштабу змін я хочу в країні» (Олексій Малицький, «Sammy Icon»).
Та більше за стилістику, звісно, вражає фактаж. Коли узнаєш, що сервісами української компанії Grammarly користуються два мільйони студентів з 800 університетів світу, або що вже сьогодні 7% усіх посівних площ в Україні доглядають за допомогою дронів фірми DroneUA. А перспективи — то взагалі фантастичні.
Українська кіберспортивна команда Na’Vi за 6 років участі у міжнародних змаганнях заробила $6 млн. призових коштів («професійний геймер може заробляти від $400 до $25 тис. на місяць»).
Світ змінюється, спостерігаємо «початок нового футболу, коли не більше: за кілька років чемпіонати проводитимуться на стадіонах і збиратимуть десятки тисяч уболівальників».
Врешті-решт, секрет успіху кожної з трьох десятків компаній, про які йдеться в обох книжках, спільний: «Найбільший виклик — це поставити собі мету».
ОБРІЇ: КОРОТКІ СПИСКИ
Далі публікуємо результати експертної сесії Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2017» – шортлисти кожної підномінації: по сім найподієвіших книжок сезону (за абеткою). Лавреати з цих списків будуть оголошені на церемонії нагородження серединою лютого.
Науковопопулярна література
Кристоф ҐАЛЬФАР. Всесвіт на долоні. Подорож крізь простір, час та за їхні межі. – К.: Yakaboo publishing, 354 с.(п)
Ларрі ҐОНІК / Крістін ДЕВО. Секс. Сер. «Наука в коміксах». – К.: МахаонУкраїна, 248 с.(о)
Річард ДОКІНЗ. Егоїстичний ген. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 544 с.(п)
Стівен КОТЛЕР, Джеймі УЇЛ. Викрадачі вогню. – К.: Yakaboo publishing, 272 с.(п)
Володимир СЕЛЕЗНЬОВ. Кремльовський плагіат: від «шапки Мономаха» до кепки Ілліча. – Тернопіль, Мандрівець: 256 с.(п)
Луїджі СЕРАФІНІ, Данієла ТРАЗАТТІ. Золотий кролик. Невеличкий трактат з людинокроликознавства. – К.: Laurus,
160 с.(п)
Христя ФРІЛАНД. Плутократи. – К.: Наш формат, 328 с.(п)
Бізнес / економіка / успіх
10 успішних українських брендів. – Брустури: Discursus, 193 с.(п)
Тімур ВОРОНА. Стартап на мільйон. – Х.: Віват, 224 с.(і)
Майкл А.КУСУМАНО, Девід Б.ЙОФФІ. Стратегії геніїв. П’ять найважливіших уроків від Білла Ґейтса, Енді Ґроува та Стіва Джобса. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 256 с.(п)
Любомир ОСТАПІВ. Любов та бюджет. Домашні фінанси для сімейних пар на шляху до фінансової свободи. – К.: Yakaboo publishing, 210 с.(п)
Ден СЕНОР, Сол СИНҐЕР. Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива. – К.: Yakaboo publishing, 360 с.(п)
Майкл СПЕНС. Нова конверґенція. – К.: Темпора, 352 (о)
Василь ШУЛЬГА. Invisible photo business. Що має знати фотограф, який хоче знімати для світових брендів; Пиши сильно: практичні вправи, поради, теорія. – К.: Pabulum, 200+240 с.(п)
Публіцистика / сучасні мемуари
Галина ДАЦЮК. Янголи Небесної Чоти. – Чернівці: Букрек, 320 с.(п)
Катажина КВЯТКОВСЬКАМОСКАЛЕВИЧ. Вбити Дракона. Українські революції. – Л.: Видавництво Львівського медіафоруму, 224 (о)
Дмитро МУРАВСЬКИЙ. Через війну. Погляд волонтера. – К.: Люта справа, 280 с.(п)
Севгіль МУСАЄВА, Алім АЛІЄВ. Мустафа Джемілєв. Незламний. – Х.: Віват, 272 с.(п)
Всеволод СТЕБЛЮК. Синдром АТО. Нотатки «Айболіта». Сер. «Бібліотека спротиву. Бібліотека надії». – К.: Дух і Літера, 288 с.(п)
Олександр СТРАЖНИЙ. Майдан: події – свідчення – менталітет. – К.: Дух і Літера, 360 с.(п)
Олєґ ПАНФІЛОВ. Розмова з «ватником». – Тернопіль: Мандрівець, 256 с.(п)
Спеціальна література / довідкові видання
Станіслав ВОЛОЩЕНКО. Колекція Митрополита Володимира (Сабодана): рукописи, стародруки і рідкісні видання. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства НАНУ, 504 с.(п)
Камерон ДІАЗ / Сандра БАРК. Книга про тіло. – К.: Форс Україна, 288 с.(п)
Екотаж: керівництво з радикальної природоохорони. – К.: Орієнтир, 188 с.(п)
Фолькер ЛІЛІЄНТАЛЬ. Розслідування; Геннінг НОСКЕ. Журналістика: що треба знати та вміти. – К.: Академія української преси; Центр вільної преси, 135+312 с.(о)
Психологія бою. – Л.: Астролябія, 352 с.(п)
Андрій ХАРУК. Бойові літаки ХХІ століття. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 400 с.(п)
Сінді ШЕЙБЕ, Фейз РОГОУ. Медіаграмотність. Критичне мислення у мультимедійному світі. – К.: Академія української преси; Центр вільної преси, 319 с.(о)
