Більшість наших читачів напевне бачили бодай одну частину американського пригодницького фільму «Бібліотекар», в якому і сама бібліотека, і її працівники постають перед нами у надзвичайному, захоплюючому світлі.
Будні наших «читалень» непомірно далекі від тих красивих фантазій, однак відомо ж, що в кожній казці зашифровано важливий посил для реального життя.
І якщо у згаданій стрічці бібліотека виконує функції надсучасного сховища-музею неабияких історичних артефактів, то, приміром, у Тернополі частина міських бібліотек принаймні просто музеями вже таки стали.
І зовсім невипадково саме у «файному місті» відбувся не так давно захід, на якому йшлося про дуже важливі для суспільства речі, — конференція на тему «Дієва бібліотека громади: пошуки майбутнього».
Але почнемо з проблем.
80 відсотків фондів сільських бібліотек — це книги радянського періоду
Те, що впродовж останніх десятиліть українська бібліотечна галузь переживає дуже складні часи, — не секрет ні для кого, і Тернопільщина тут не виняток.
Кілька місяців тому ситуацію з місцевими бібліотеками детально й емоційно обговорювали на засіданні колегії обласного управління культури.
Основними проблемами називалися ті, що не вистачає коштів ні на поповнення книжкових фондів, ні на належне утримання приміщень, зокрема, їх опалення (йшлося про заклади в районах області).
Щодо першого, то, за результатами дослідження, проведеного в одному з районів за допомогою громадської організації «Бібліотечна країна», було встановлено, що поповнення фондів iз розрахунку на одну людину становить 0,07 відсотка при європейській нормі 0,25.
До того ж близько 80 відсотків фондів сільських бібліотек — це книги радянського періоду, половина з яких підлягає декомунізації та списанню.
І якщо в обласному та районних центрах бібліотеки виконують свої функції, то в селах більшість із них перетворилася на напівфіктивні заклади.
За словами заступника голови Тернопільської облдержадміністрації з гуманітарних питань Юрія Юрика, щороку бібліотечна галузь області отримує з бюджету приблизно 65 мільйонів гривень, однак на придбання книжок іде максимум 500 тисяч.
Сумна ситуація і з зарплатою бібліотекарів: більшість із них вимушені працювати на чверть ставки, мало не третина — люди пенсійного віку.
Зараз на Тернопільщині 860 публічних бібліотек, 777 з яких розташовані у сільській місцевості. З-поміж усіх комп’ютеризовані та мають доступ до мережі iнтернет лише 122, а в селах — 61.
Можна сказати, що, мовляв, часи такі настали — проблеми бібліотек не є першочерговими, та й у читачів інтерес до паперових книжок різко впав з об’єктивних причин, бо ж можна читати електронні.
Однак це не зовсім так, якщо ми все-таки прагнемо жити у цивілізованому світі.
І невипадково минулого року віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко презентував на засіданні уряду Стратегію розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року з красномовною назвою «Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України».
Аналізуючи нинішній стан бібліотечної справи в Україні, він висловився про існуючі проблеми так: «Головна проблема нашої бібліотечної мережі — це неефективне використання її потенціалу. Бібліотека має бути соціальною інституцією.
У європейському світі, і в США, і в нашій країні бібліотеки — це заклади, які часто відвідують найменш забезпечені верстви населення.
Тому концепція соціального простору, коли бібліотека надає послуги, і головним чином безкоштовні послуги, повинна бути домінуючою, і це, в першу чергу, передбачає створення інтегрованої мережі бібліотек і перегляду частково функціональних можливостей для них.
Крім того, ми повинні розширювати перелік інших послуг, які зараз бібліотеки надавати не можуть. Для цього потрібні зміни урядових рішень, які також передбачаються концепцією».
Пізніше Кириленко ще раз підкреслив, що згадана Стратегія — «це рамковий документ, який для своєї реалізації потребує декількох законодавчих змін і великої кількості розпоряджень та постанов Кабінету Міністрів».
Чи поїдуть нашими дорогами бібліобуси?
Досить емоційна дискусія щодо відсутності нормативно-правової бази та відповідних механізмів, необхідних для кардинального реформування бібліотечної галузі (зокрема, йшлося про можливість об’єднання публічних бібліотек зi шкільними) мала місце і на вже згадуваному засіданні колегії обласного управління культури.
Однак це зовсім не означає, що на місцях пасивно очікують змін згори, тим паче, що відбувається децентралізація.
З подачі керівництва облдержадміністрації було створено спеціальну робочу групу, основу якої складали самі фахівці галузі.
За допомогою експертів всеукраїнського рівня її учасники розробили кілька варіантів реформування бібліотек, що підпорядковані об’єднаним територіальним громадам, найоптимальніші з яких вибираються вже на місцях відповідно до кожної конкретної ситуації.
Один із таких варіантів — злиття публічних бібліотек зi шкільними.
Другий — їх об’єднання з клубними закладами. До речі, успішний досвід запровадження обох уже напрацьовано, відповідно, в Теребовлянському та Борщівському районах області.
Третій варіант — це відкриття бібліотечних пунктів (приміром, при сільрадах) у невеличких селах.
Розглядається також створення так званих центральних чи головних бібліотек, кожна з яких обслуговуватиме населення всієї об’єднаної територіальної громади.
Є й ще одна цікава пропозиція, пов’язана з усе більшим розширенням покриття iнтернет-мережі.
Тернопільська облрада вже виділила кошти на придбання програми для створення електронного каталогу всієї наявної в області літератури.
Коли він запрацює — кожний бажаючий, за наявного доступу до iнтернету, зможе вибрати і замовити собі книжки на сайті.
А для їх доставки планують використовувати шкільні автобуси, які у вільний від перевезення дітей час перетворюватимуться на такі собі бібліобуси на кшталт тих, що вже давно роз’їжджають iз літературними вантажами дорогами деяких європейських країн.
Кожний із перерахованих варіантів по-своєму дасть змогу і оптимізувати бюджетні витрати на бібліотеки, і осучаснити галузь, зробивши її послуги більш цікавими, потрібними і зручними для населення.
Читання плюс творчість, навчання та спілкування
У самому Тернополі реальна бібліотечна реформа розпочалася раніше, ніж в області.
І недарма міське управління культури визнавалося профільним міністерством кращим в Україні стосовно утримання бібліотечної системи, а відповідний досвід почали охоче запозичувати колеги з інших українських міст.
Неабияка заслуга в цьому належить особисто начальнику Тернопільського міського управління культури Олександру Смику.
Сам будучи літератором і культурним діячем, він виявив неабияку зацікавленість та креативність щодо порятунку міських бібліотек.
Першою здійснила великі зміни у своїй діяльності міська дитяча бібліотека №2, яка до того нічим особливим — окрім хіба що розташуванням у красивій старовинній будівлі в центрі міста — не вирізнялася.
Задля збереження і самого закладу, й історичної та архітектурної пам’ятки наприкінці 2012-го там відкрили бібліотеку–музей «Літературне Тернопілля».
Певні кошти на це виділила міськрада, однак усі роботи з облаштування експозицій виконали самі бібліотекарі під керівництвом своєї завідувачки, палкої ентузіастки Галини Компанієць.
В історичному каталозі новоствореного музею з самого початку було понад триста імен літераторів, які народилися, жили, працювали на Тернопільщині чи в різний час її відвідували.
А за п’ять років заклад став одним із популярних центрів культурного життя міста.
Тим часом трансформувалися й інші тернопільські бібліотеки. Так, наприклад, бібліотека №3 стала водночас і Центром дитячої творчості, №4 — Етно-центром, №5 —музеєм національної іграшки.
Окрім цього, всі заклади почали практикувати надання додаткових послуг — як-от виготовлення ксерокопій, інтернет-послуги тощо, а зароблені кошти — акумулювати на придбання нової літератури.
У свою чергу, міське управління культури «децентралізувало» свої заходи — почало проводити частину з них не в центрі міста, як це робилося зазвичай раніше, а в мікрорайонах на базі бібліотек, завдяки чому останні поступово перетворюються на своєрідні культурні центри.
Окремої уваги заслуговує обласна універсальна наукова бібліотека. Сотні людей уже давно приходять туди не лише заради книжок чи підшивок із періодикою, а й щоб вивчати іноземні мови, брати участь у найрізноманітніших майстер-класах (навіть таких, для прикладу, як уроки... східної кухні), зустрічатися з цікавими людьми, дискутувати на актуальні теми і ще багато чого іншого.
Колектив закладу вже здобув чималий досвід розробки тематичних грантових проектів, що дозволяє отримувати додаткові кошти для розвитку.
І, нарешті, про ще одну унікальну «родзинку» бібліотечного життя Тернополя. У вересні минулого року в обласному центрі вже всьоме відбувся «Бібліофест» — загальноміський фестиваль, подібного якому наразі немає ніде в Україні.
Окрім популяризації нових книжок для дорослих та дітей (фест проводиться традиційно після Львівського книжкового форуму), він пропонує дуже багато цікавих і неформальних заходів, завдяки яким уже став популярним масовим дійством.
Останнього разу таких налічувалось понад шість десятків, і чого там лише не було — і літературні «батли», і майстер-класи з народних ремесл, і конкурси та ігри, і «піжамні» читання.
Та що там — навіть дефіле красунь, які дарували тернополянам книжки.
А у кав’ярні-пекарні «Франсуа» на центральній вулиці Тернополя встановили поличку з написом «Хрустка, смачна, запашна книга до кави», надавши відвідувачам можливість взяти звідти книжку, прочитати її, а потім повернути.
Думаю, тепер читачам зрозуміло, чому саме в Тернополі, на базі обласної бібліотеки для молоді, відбулася нещодавно конференція на тему «Дієва бібліотека громади: пошуки майбутнього», співорганізатором якої став благодійний фонд «Бібліотечна країна» (за підтримки посольства Великої Британії в рамках проекту «Підтримка реформи децентралізації в Україні»).
Її метою був обмін досвідом та інформування бібліотекарів і представників органів місцевого самоврядування шести областей: Чернігівської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Тернопільської та Львівської — про кращі вітчизняні та зарубіжні практики реформування бібліотечної галузі.
Про результати впровадження проекту «Трансформація бібліотек у сучасні центри розвитку громад» благодійним фондом «Бібліотечна країна» в кількох районах Тернопільщини поінформував співзасновник цього фонду Владислав Кириченко.
Своє бачення оновлення бібліотечних фондів та джерел їх поповнення новими книгами у сучасних умовах представив генеральний директор одного з найбільших українських видавництв «Фоліо» Олександр Красовицький.
Про вартий запозичення досвід функціонування бібліотечних мереж Польщі та Великобританії розповів представник громадської організації «Європейський діалог» Микола Крат.
Дуже актуальної теми — впливу на реформування бібліотек такого фактору, як децентралізація, — стосувався виступ члена президії Української бібліотечної асоціації Надії Синиці.
У цілому конференція досить ефективно спрацювала на об’єднання фахівців, представників влади та громади задля пошуку оптимальних шляхів реформування бібліотечної галузі.
ДО РЕЧІ
За статистичними даними, зараз в Україні 40 тисяч бібліотек різного підпорядкування, у яких 24 мільйони користувачів та фонд у понад 652 мільйони книжок. Майже 16 тисяч із них — публічні, понад 80 відсотків яких розташовані у сільській місцевості.
