В Європарламенті презентували викривальну книжку про російський «Північний потік-2»

У понеділок у Європарламенті відбулися дебати за участю данського журналіста Йєнса Ховсгаарда, автора щойно виданої книжки про закулісся прокладання скандального газопроводу «Північний потік-2».

 

 

Презентацію та дебати організувала євродепутат, колишній міністр закордонних справ Польщі Анна Фотига. 

 

 

61-річний Йєнс Ховсгаард є шанованим журналістом-розслідувачем. Кілька років тому він видав книжку про торгівлю людьми. А тепер узяв під лупу «Газпром» і «Північний потік».

 

У розмові з польським інформаційним телеканалом TVP Info він визнав, що взявся за цю тему з огляду на посилену пропаганду цього російського проекту в Західній Європі.

 

Він вирішив дослідити справу і відкрив тісні зв’язки провідних європейських політиків із «Газпромом», а також із російськими спецслужбами. 

 

Про роботу президента Росії Володимира Путіна в радянському КДБ відомо віддавна, але журналіст унаслідок розслідування також встановив, що кілька голів російського газового концерну також раніше були пов’язані з КДБ.

 

А Матіас Варніг, виконавчий директор проекту «Північний потік», це людина, яка пов’язана зі «Штазі» — службою безпеки колишньої Німецької Демократичної Республіки.

 

Він знайомий iз Путіним iз часу співпраці у цих розвідках. Ховсгаард однозначно стверджує, що ці колишні агенти комуністичних спецслужб були «батьками-засновниками» всього проекту «Північний потік».

 

У раді директорів «Північного потоку» тепер засідає п’ятеро колишніх співробітників КДБ і один співробітник «Штазі». 

 

Але газопровід «Північний потік» не мав шансів на життя, якби на те не було політичної згоди влад західноєвропейських країн.

 

Принаймні може дивувати тиха згода багатьох урядів, які не бажають бачити, що, погоджуючись на прокладання «Північного потоку», вони збільшують залежність Євросоюзу від російського газу, який може бути серйозним інструментом шантажу з боку Кремля. 

 

Така політична підтримка стала можливою, на думку данського журналіста, завдяки вправній політиці «Газпрому», який одних політиків підкуповував, інших — шантажував і залякував, а декого — просто оплачував.

 

Серед останніх — колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, який з крісла канцлера ФРН одразу пересів у крісло одного з керівників «Північного потоку». І це не поодинокий приклад.

 

Колишній прем’єр-міністр Швеції Горан Перссон є лобістом і ретельно відпрацювує російські гроші на користь «Північного потоку».

 

Як і колишній прем’єр-міністр Фінляндії Пааво Ліппонен. І таких прикладів Ховсгаард наводить багато. 

 

Втілюючи в життя ідею «Північного потоку» Росія не гребує й іншими методами, наприклад погрозами накласти санкції або ембарго на продукцію з тих країн, які критично ставляться до цього газопроводу. 

 

Протверезіня поступово приходить. Нещодавно Єврокомісія висловила застереження стосовно «Північного потоку-2» та постановила, що реалізація цього проекту має відбуватися згідно з правилами, які діють у ЄС, а не Росії.

 

Зміна становища спричинена діяльністю Росії на міжнародній арені останніми роками.

 

Якщо агресія Росії стосовно Грузії лише трохи налякала частину європейських лідерів, то анексія Криму і розв’язання війни на сході України відкрили очі багатьом: можновладці європейських країн уже розгледіли в Росії непередбачуваного і небезпечного партнера.

 

Наприклад, парламент Данії кілька днів тому ухвалив правила, які можуть просто застопорити «Північний потік». 

 

Дебати у понеділок в Європарламенті — це черговий скептичний голос із Брюсселя. Хоча одночасно в тому ж Брюсселі «газпромівці» з КДБ продо вжують активно лобіювати «Північний потік-2».