Грає не ролі, а долі: Ада Роговцева провела ювілейний творчий вечір у театрі ім.І.Франка

Невисокого зросту, із запальним проникливим поглядом, в якому не щезає дитяча наївність віри в добро, — така Ада Миколаївна Роговцева і на сцені в Театрі імені Франка, і на виступах у прифронтовій зоні, і на обідній прес-конференції перед столичними журналістами, навіть якщо вранці приїхала з Дніпра.

 

Без найменших ознак зіркової хвороби, хоча зіграно понад 100 ролей у кіно і десятки театральних. Звання заслуженої їй дали вже у 24 роки.

 

 

Поважний вік, коли хронометр зафіксував відмітку 80, здається, ще більше наповнює Артистку енергією, якою вона щедро підзаряджає усіх навколо.

 

Хоча не могли не підкосити втрати чоловіка і сина. Переживала, і зараз зізнається Ада Роговцева, коли — після 35 років служіння у київському Театрі драми імені Лесі Українки, після шаленого успіху «Варшавської мелодії», «Священних чудовиськ» — втратила ту сцену. Натомість, як каже, отримала всі сцени країни...

 

«Рожевий міст», «Будьте, як удома», «Вася має подзвонити», «Соломон у спідниці», «Священні чудовиська», а також «Варшавська ­мелодія», яку Ада Роговцева ­грала аж 680 разів, — уривки з цих ­вис­тав мали змогу подивитися глядачі 1 грудня у Києві на сцені Театру імені Франка на ювілейному вечорі Актриси, Героя України, народної артистки України.

 

Назва цілісного дійства не випадкова — «З тими, кого люблю». Виникло це гасло, яке окреслює суть творчого життя команди Ади Миколаївни Роговцевої та Катерини Степанкової — її доньки-режисера, із 2014 року.

 

Цей формат народився тоді у серпні, під час поїздок у Краматорськ, Слов’янськ, Сіверськодонецьк, які передували подіям в Іловайську...

 

«Ада Роговцева у цей складний для України час саме в тих місцях, де багато втрат, де іде війна, і зцілює душі, лікує їх. Це — найвизначніша і найвеличніша місія... Ми справді горді з того, що маємо Аду Роговцеву. Ми горді з того, що країна має таку актрису, таку людину», — каже міністр культури, актор Євген Нищук.

 

Ювілейний вечір відбувся завдяки тому, що Театр Франка надав сцену і знайшлися на це невеликі кошти в Міністерстві культури.

 

 

«З тими, кого люблю»— це, звичайно, з глядачем, з тими авторами, яких ми презентуємо, і тими, з ким Ада Миколаївна працює. І кожного разу це різні команди, — уточнила на прес-конференції Катерина Степанкова. — Зараз у Дніпрі, звідки ми повернулися і де виступали для волонтерів, сімей загиблих і шпиталю, разом із нами були Лариса Руснак та Світлана Орліченко. Іноді нас троє, і третій — це Ахтем Сеїтаблаєв». 

 

На початку ювілейного вечора, отримавши з рук Президента Петра Порошенка Державну премію імені Олександра Довженка за 2017 рік — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва, Ада Миколаївна згадала й Богдана Ступку, і Наталію Ужвій, і Амвросія Бучму, і свого Костя Степанкова.

 

Актриса констатує, що на її життєвому шляху зустрічалось багато хороших людей, і особливо тепер, коли вона відвідує українських воїнів на передовій.

 

«Я сподіваюся, що ми станемо ще кращими, а те, що ми мужні і мудрі, — я в цьому впевнена», — з такими словами звернулася до присутніх.

 

 

А потім глядачі спостерігали за сконцентрованим у двох діях життям Акторки і Жінки, яку заслужено називають гордістю і славою нашої культури, її золотим фондом. Спогади. Вірші Ади. Сімейні фото і відео, які випромінюють надію і радість. Кадри давніх фільмів. Шматки вистав...

 

Усе органічно, відчуваючи кожну емоцію Ади Роговцевої, поєднала режисер дійства Катерина Степанкова, яка вже 10 років ставить вистави, де грає її знаменита мама.

 

Саме донька — акторка й режисер — взялася пропонувати Аді Миколаївні достойні театральні ролі, коли у 2007-му виявилося, що запиту на її потужний потенціал немає.

 

Почали з «Варшавської мелодії-2», в якій грають Катерина Степанкова й Ахтем Сеїтаблаєв. Центрова у сцені — смілива й одночасно беззахисна головна героїня.

 

А далі слідує одкровення з вуст Ади Миколаївни: «Життя минає — а душі ніколи не буває більше вісімнадцяти»...

 

Наступне переживання — «Вася має подзвонити» — це спосіб не втратити жагу до життя, коли назавжди зникає хтось найдорожчий.

 

Героїні вистави допомагає... телефон, який дозволяє в уяві спілкуватися з тим, хто назавжди залишається у серці. 

 

 

«Схоже на щастя» — про ту ж важливість кожного для близьких, і неважливо — поважного ти віку чи середнього.

 

На сцені — колоритні й іронічні Ада Роговцева і Світлана Орліченко, Марго і Клод зустрічаються випадково, але стають чи не найріднішими людьми одна для одної.

 

Старша намагається переконати, що вчитися краще на чужих помилках, і сумує, що нова знайома прагне робити власні дурниці. А молодша прагне відігріти увагою утікачку з притулку для старих.

 

«Будьте, як удома» — про нетерпимість до арабів чи будь-кого інакшого. Головна героїня вистави Марівон Дюпре (Ада Роговцева) — мадам поважного віку, яка може навчити не зламатися, навіть коли образливо і прикро.

 

«Перший раз у житті йому змогли віддати щось просто так, не розраховуючи на відсотки», — одна з тез, що характеризує час.

 

У ролі араба, якому береться допомагати Марівон, Ахтем Сеїтаблаєв.

 

«Соломон у спідниці» — про намагання розвести руками можливі надумані загрози, які розбиваються об реалії і правду життя.

 

Ада Роговцева у ролі єврейки Фіри іронічна, вольова і десь перегинає палицю, але її початкові дії обумовлені прагненням урятувати рід, бо майже весь його було винищено.

 

До речі, частина вистав, у яких грає Ада Роговцева, — російською мовою. Катерина Степанкова на прес-конференції згадала, що коли втретє приїхали у Тернопіль, зі «Схоже на щастя», їм розказали, що люди організовували протест.

 

Утім, дізнавшись про волонтерські покази на сході України, мали вже позицію: «Ви можете приїжджати і говорити хоч китайською».

 

Ада Миколаївна журналістам розказала: «Так склалася моя доля, що я працювала в Російській драмі (в Київському театрі російської драми імені Лесі Українки. — Ред.). І в житті моєму не було жодних нарікань, якою мовою я граю, якою мовою я звертаюсь до людей... Складні наші стосунки. Треба бути мудрими, терплячими один до одного і розумними».

 

 

У Театрі російської драми Ада Миколаївна працювала 35 років, по суті, упродовж півстоліття її запрошували працювати у Москві.

 

«Мене запрошували майже щомісяця, я десь щось грала, — розповіла на прес-конференції артистка. — Я об’їздила Росію вздовж і впоперек. Але я не відірвана від цієї землі — працювала тут на радіо, на телебаченні, в театральному інституті рідною мовою, дітей своїх вивчила в українських школах. І люди це все знають, коли ти живеш в одному місці».

 

Після початку активної російської агресії в Україні, яка переросла у справжню війну, Ада Миколаївна принципово не приймає пропозицій співпраці з країни-агресора.

 

Наступна прем’єра, у Театрі драми і комедії на Лівому березі у Києві, — українською мовою. До робіт тендему Роговцева—Степанкова додаться вистава «Умовно звільнені».

 

Її назва уточнюється словосполученням «Урок щастя». Ада Миколаївна гратиме дивакувату літню пані Едме Жермен-Ламар, яка опікуватиметься доволі екстравагантною молодою красунею Елен, прикутою до інвалідного візка.

 

Колись завдяки мадам Жермен-Ламар дівчина захопилася польотами, але сталася аварія літака... 

 

Вистави з незрівнянною Адою глядачі у Києві дивляться в Театрі драми і комедії на Лівому березі, «Сузір’ї»; відразу після 80-річчя актриси (16 липня) «Соломона у спідниці» показували у Міжнародному центрі культури і мистецтв (усі місця були зайняті, не відлякала шанувальників ціна на квитки навіть балкона 2-го яруса — 400 грн.). Для показів орендують сцени.

 

Міністр культури Євген Нищук на прес-конференції перед ювілейним вечором «З тими, кого люблю» сказав, що на рівні домовленостей із конкретними театрами Мінкульт сприятиме показам.

 

«Куди б ми не приїхали, нас запрошують ще раз. І таким чином немає в Україні театру, немає такої сцени, де б я не була за ці останні роки двічі-тричі, а Дніпро взагалі став стаціонарним моїм містом і зали повні... Це велика загадка — чому так відбувається, але я щаслива, що це відбувається зі мною», — щиро каже Ада Роговцева.