В Україні реалізовується пілотний проект «Енергетичний міст «Україна — Європейський Союз», який дозволить уже через чотири роки експортувати українську електроенергію до Польщі та, у перспективі, до Угорщини. І далі на Захід.
Для нашої держави це — зароблені кошти, можливість модернізувати вітчизняну атомну галузь, а також синхронізувати українську та європейську енергосистеми.
Що матиме стратегічне значення для розвитку України, зокрема нашого енергетичного сектору.
На Захід!
Чи не найголовніший українсько-польський потенціал, здатний допомогти нашим двом державам отримати взаємовигідний зиск, — повітряна лінія електропередач довжиною 450 кілометрів, що пролягла між Хмельницькою АЕС та підстанцією «Віделка», поблизу міста Жешув — центру Підкарпатського воєводства.
Саме по цій лінії наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років відбувався експорт електроенергії обсягом близько 6 млрд. кВт-годин на рік.
У 1992 році поставки електроенергії були припинені. Й одразу після цього вони стали технічно нездійсненними, оскільки Польща разом із Чехією та Угорщиною від’єдналася від східного сусіда і синхронізувала власні електричні системи з європейською енергосистемою ENTSO-E.
Відтоді, незважаючи на значні економічні вигоди, які могла б приносити ця лінія для України і Польщі, вона залишається відключеною і не використовується.
Утім сама лінія зберігається у належному технічному стані і є всі можливості її поновити.
За допомогою супутникових даних фахівці компанії НАЕК «Енергоатом» провели попередній огляд та встановили, що вона не має видимих розривів чи пошкоджень. Аби знову — суто технічно — запустити її в роботу, треба лише підчистити зону зелених насаджень, що пролягає під лінією.
Як пояснили спеціалісти, для відновлення і повторного введення лінії в роботу необхідно 18 місяців. Якби її будували у нинішній час, то вартість такого будівництва становила би півмільярда євро.
Відповідь на питання «Вигідно Україні втілювати проекти Енергомоста чи ні?» знаходиться насамперед у ціні готового продукту — у нашому випадку електроенергії.
За оціночними прогнозами ринкових консультантів, ціна на електроенергію у країнах ЄС у найближчі двадцять років зростатиме у середньому на 1% щорічно у діапазоні 36-50 євро /МВт-годин.
А враховуючи нинішній рівень ціни на електроенергію АЕС України, що становить 16,3 євро/МВт-год, її конкурентність на ринку Євросоюзу є очевидною навіть за умови підвищення інвестиційної складової.
Конкуруючи з Білоруссю
Наприкінці нинішнього літа консорціум міжнародних компаній EDF Trading, Westinghouse, Polenergia International подав у Міністерство енергетики і вугільної промисловості України техніко-економічне обґрунтування проекту Енергомоста.
А вже у вересні Кабінет Міністрів України схвалив розпорядження про реалізацію проекту.
У міністерстві пояснили: проект є першим прикладом державно-приватного партнерства в Україні, який передбачає інтеграцію об’єднаної енергетичної системи нашої держави з європейською.
Як стверджують фахівці, робити проект треба негайно, і краще — ще вчора. Адже на європейському енергетичному ринку загострюється конкуренція.
Так, у 2019 році Білорусь вводить в експлуатацію перший із двох блоків Островецької АЕС, яка розташована всього лише за 51 кілометр від Вільнюса.
1200 МВт електроенергії, що її продукуватиме перший блок, уся без винятку експортуватиметься на європейський ринок.
Невдовзі з’являться й інші оператори. А тому наш проект є напрочуд актуальним.
...Енергоміст передбачає, що блок №2 Хмельницької АЕС буде відімкнено від Об’єднаної енергосистеми України, а електроенергія, яка раніше використовувалася для внутрішніх потреб, піде на Захід двома шляхами: через поновлення ЛЕП 750 кВ та Жешув, а також по діючій лінії на Альбертиршу (Угорщина) після модернізації Західноукраїнської підстанції.
Це дозволить додати 1000 МВт атомної електроенергії до існуючого експортного потенціалу Бурштинського острова, який на сьогодні забезпечується лише тепловою генерацією (550 МВт).
Саме цi 1550 МВт і стануть базовим потенціалом, на якому відшліфовуватиметься можливість роботи енергосистеми України у синхронному режимі з роботою європейських операторів ENTSO-E.
Плюс два блоки ХАЕС
«Завдання нинішнього року — забезпечити організаційні основи для започаткування державно-приватного партнерства щодо нашого пілотного проекту. Передбачається провести аналіз ефективності та ухвалити рішення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера, — каже директор департаменту експлуатації ДП «НАЕК «Енергоатом» Петро Котін.
— Також необхідним є ухвалення розпорядження Кабміну про схвалення техніко-економічного обґрунтування будівництва енергоблоків №3 і 4 Хмельницької атомної електростанції».
Наступного року, за словами директора департаменту Енергоатома, має бути укладено довготерміновий контракт на експорт електроенергії та забезпечено права доступу до міжнародних електричних мереж для експорту електроенергії з енергоблоку №2 Хмельницької АЕС.
«Також необхідно підписати кілька важливих документів. Це угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості, що виступатиме у ролі державного партнера, та приватним партнером, — пояснює Петро Котін.
— Ще один необхідний документ — довготерміновий контракт між НАЕК «Енергоатом» та приватним партнером на експорт електроенергії із енергоблоку №2 Хмельницької АЕС. Водночас ми очікуємо ухвалення Верховною Радою України закону «Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків №3 і 4 Хмельницької АЕС».
Упродовж 2019—2021 років має бути створено заставний інструмент у вигляді довготермінового контракту, який забезпечуватиме зобов’язання добудови енергоблоків №3 і 4 Хмельницької АЕС, налагоджено співпрацю із банком Barclays щодо залучення кредиту для добудови цих об’єктів, запроектовано та затверджено проект.
Кошти, виручені від впровадження проекту, враховуючи, що експорт може стартувати вже через чотири-п’ять років, підуть у вигляді інвестицій на виготовлення обладнання для енергоблоків №3 і 4 Хмельницької АЕС, на будівельні роботи, постачання та монтаж обладнання.
Повне введення в експлуатацію проекту Енергомоста мало би відбутися у 2026 році, коли заплановано здачу в експлуатацію четвертого енергоблоку ХАЕС.
Китайський проект
При реалізації проекту Енергомоста працює так звана формула «1+2», коли за рахунок переорієнтації енергоблоку на експорт електроенергії держава отримає кошти на добудову двох нових енергоблоків.
Це надзвичайно важливо для вітчизняної енергетики. Адже сьогодні в Україні спостерігається тенденція до зменшення споживання електроенергії.
Енергобаланс України на 2017 рік передбачає вироблення атомними електростанціями близько 82 млн. кВт-год.
Для порівняння, у 2015 році виробництво АЕС становило 88 млн. кВт-годин.
Тому питання пошуку додаткових варіантів збуту виробленої електроенергії є напрочуд актуальним.
Навіть узимку українські АЕС працювали з балансовими обмеженнями, які сягали майже 1,5 ГВт.
Аби «розвернути» другий блок Хмельницької АЕС на експорт, великих коштів не потрібно.
А от зароблені кошти дозволять завершити будівництво третього та четвертого блоків ХАЕС, де стан готовності будівельних конструкцій становить 73% та 28% відповідно.
Сценарії добудови енергоблоків №3 і 4 Хмельницької АЕС, на які, власне кажучи, і роблять головну ставку у проекті Енергомоста, наразі перебувають у стадії обговорення і визначення оптимального сценарію.
«У ході низки перемовин між ДП «НАЕК «Енергоатом» та Korea Hydro & Nuclear Power, а також China National Nuclear Corporation розглядалися два варіанти будівництва енергоблоків: APR-1400 (Корея) та HPR-1000 (Китай)», — пояснює генеральний директор ВП «Атомпроектінжиніринг» Олександр Рибчук.
Це — альтернативний сценарій реакторам ВВЕР виробництва Skoda.
Не так давно представники китайської компанії China National Nuclear Corporation озвучили свої пропозиції у Києві, у головному офісі компанії «Енергоатом».
«Вони прибули, щоб запропонувати участь у добудові блоків №3 і №4 ХАЕС за так званою формулою «1+1», — пояснив президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський. — Тобто третій блок добудовують за технологією ВВЕР, а четвертий — за їхньою, китайською, технологією. Реактор — Hualong».
За словами Недашковського, китайська сторона заявила про можливість високого рівня української локалізації при добудові блоку і про власну готовність надати фінансування в обсязi 85% від вартості проекту.
«Вони обіцяють мало не 80% локалізації та 85% фінансування за рахунок ICBC. Щоправда, під державні гарантії, що дещо знижує привабливість пропозиції», — продовжив Недашковський.
Утім розмови про 85% локалізації нині виглядають обіцянками.
«А тому, якщо китайська компанія хоче, щоб її проект був реалізований, ми маємо разом підготувати зміни до ТЕО, — каже Юрій Недашковський.
— Для цього треба підписати угоду про конфіденційність, щоб ми змогли обмінятися не буклетами, а комерційною інформацією. І на основі цього спочатку розробити техніко-еконономічний аналіз, щоб ми могли побачити, наскільки ця пропозиція прийнятна для українських реалій, і уже далі вносити зміни у ТЕО».
За його словами, ще однією особливістю роботи з компанією зі Сходу є той факт, що пропозиція від виробника може знайти своє застосування не тільки в Україні, а й у Європі.
По колу через Україну
Для Європейського Союзу реалізація проекту Енергомоста створить так зване «енергетичне кільце» «Жешув — Хмельницька атомна станція — Альбертирша».
Яке дозволить здійснювати транзитну передачу електричної потужності у 1300 МВт між різними регіонами Європи: від Німеччини, Польщі через Україну до Угорщини, Румунії та країн Балканського регіону.
Як пояснюють експерти, проект є повністю інвестиційним, тобто не передбачає будь-якого додаткового навантаження на державний бюджет України.
Проект, який, як відомо, реалізований у формі державно-приватного партнерства, створює механізм організації комерційного фінансування.
Старт експорту електроенергії в обсязі 1550 МВт, яка у перспективі може бути збільшена до 2550 МВт, заплановано почати вже через три-чотири роки.
Реалізація проекту має забезпечити безпечне та плавне безпроблемне наближення до режиму повної синхронізації сусідніх енергосистем України та ЄС, орієнтовний термін реалізації якої запланований на 2025 рік.
А тому, на думку аналітиків, проект «Енергетичний міст «Україна — Європейський Союз» на сьогодні виглядає єдиним фінансово безболісним для України механізмом забезпечення енергетичної безпеки на найближчу перспективу.
