Новітня Українська держава з’явилася на картах світу зі старим, радянським, комуно-соціалістичним парламентом, чого не сталося в країнах Східної Європи та Балтії, які утворилися після розпаду СРСР.
Ні масове національно-патріотичне піднесення народу, ні голодування студентів не змусило керівників демократичного Руху переобрати Верховну Раду.
Це була основна їхня помилка в будівництві нової держави, яка не дала можливості провести всі необхідні реформи в суспільстві та державі.
Через цю помилку Україна досі не може вибратися з радянського болота, як це зробили сусідні країни Балтії, ставши спадкоємцями своїх попередніх держав, внісши корективи у громадянство.
Керівники демократичного Руху в національно-історичному та політичному аспектах не хотіли брати на себе управління державою, про що розповідав перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. У результаті до влади прийшов парторг Кучма, який побудував олігархічну країну.
Другою антидержавною помилкою майже всіх попередніх президентів було пограбування й знищення армії.
Уся історія України свідчить, що без сильної армії немає держави, і зажерливі сусіди завжди користувались нашою слабкістю, щоб загарбати наші землі.
Складається враження, що бiльшiсть президентiв України ніколи не вчили історію свого краю, а вся їхня діяльність спрямована лише на самозбагачення.
Третьою нашою бідою є економіка, яка тісно пов’язана і випливає з перших двох наших помилок. Як із економічно розвиненої країни ми перетворилися на одну з найбідніших у світі? Причиною цього, вважаю, є олігархічна система.
Тільки реформування цієї системи наблизить нас до економічно розвинених країн. Щоб цього досягти, потрібно змінити правлячу верхівку, яка є антиукраїнською та антидержавницькою за своєю суттю.
Потрібна нова виборча система, пропорційна, з відкритими виборчими списками, про що, йдучи на вибори, декларували всі партії. Тільки з приходом до влади людей із державницькими помислами Україна матиме майбутнє.